ВОЛОШКА

ВОЛОШКА, Centaurea L. (від назв. рослини у Гіппократа чи kentaureіon — від імені кентавра Хірона) — рід трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae); понад 550 видів росте у Євразії, тропічній Африці, Північній і Південній Америці (Чилі), 1 вид — в Австралії; найбільша кількість представників — у країнах Середземномор’я та Середньої Азії. У країнах СНД — близько 180 видів; не поширена на Крайній Півночі.

Офіцинальною є В. синя — C. cyanus L. (грец. kyanos — синій) — одно- або дворічна трав’яниста рослина з тонким гіллястим стеблом до 30 см завв. Стеблові листки сидячі, цілокраї, нижні й середні ліроподібнорозсічені, верхні — лінійні, опушені. Квітки в кошиках діаметром до 3 см. Обгортка із черепичастоприлеглих один до одного листочків. Крайові квітки безстатеві, сині, лійкоподібні, нерівнозубчасті; внутрішні — двостатеві, фіолетові, трубчасті, менші за крайові. Плід — сім’янка. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у серпні. Росте по всій території України в посівах ярих і озимих культур, на трав’янистих і забур’янених місцях.

Як ЛРС використовують квітки В. синьої — Flores Centaureae cyanі. При заготівлі зрізують квітучі кошики, з яких вискубують крайові лійкоподібні і частково трубчасті квітки, сушать швидко і обов’язково в тіні.

Квіткі містять антоціани — 0,6–1%: ціанін, похідні пеларгонідину; флавони: глікозиди апігеніну, лютеоліну; флавоноли: 7-глікозиди кверцетину, рутин; кумарин — цикорін (7-глюкозид ескулетину); фенолкарбонові кислоти та їх похідні; сапоніни, смолисті, пектинові й дубильні речовини, каротин і аскорбінову кислоту, алкалоїди; макро- та мікроелементи: K, Ca, Fe, Mg, Mn, Cu, Zn, Co, Cr, Ni, V, Al, Se, Br. У насінні В. синьої міститься до 28% жирної олії. Корені містять тритерпеноїд — тараксастерол, алкалоїди; надземна частина — сесквітерпеноїди: цинаропікрин, гросогемін; флавоноїди, алкалоїди.

Офіцинальний препарат — настій В. синьої, який має сечогінну, потогінну, жарознижувальну, жовчогінну, протизапальну, антимікробну, слабку проносну, протигарячкову, знеболювальну, ранозагоювальну дію. Усуває спазм гладких м’язів внутрішніх органів, збуджує апетит і поліпшує травлення, входить до складу сечогінних зборів. Застосовують всередину при застудних захворюваннях, кашлі, набряках ниркового і серцевого походження, запаленні сечового міхура і нирок, для поліпшення травлення, при запорах, болю у шлунку, серцебитті. Використовують зовнішньо (як примочки) при захворюваннях очей: курячій сліпоті, кон’юнктивіті, блефариті, слабкості зору. В. синя корисна при жовтяниці, коліках, жовчній пропасниці, подагрі, скорбуті, глистній інвазії. Застосовується у гомеопатії. Включена у БТФ. У текстильній промисловості використовується як барвник синього і блакитного кольору (для вовняних тканин). У кулінарії — як приправа. Є декоративною рослиною.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семействo Asteraceae (Compositae). — Л., 1993; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.