ВИСОКА ТЕХНОЛОГІЯ

ВИСОКА ТЕХНОЛОГІЯ (англ. high technologies) — узагальнююче визначення сучасної наукоємної, універсальної, багатоцільової, багатофункціональної технології, що має широку сферу застосування; здатна викликати ланцюгову реакцію нововведень, які забезпечують більш оптимальне порівняно з попередніми технологіями співвідношення витрат і результатів та зумовлюють стимулювальний вплив на розвиток соціально-економічної сфери. У світовій практиці до В.т., як правило, відносять інформаційні та комунікаційні технології, біотехнології, створення нових матеріалів, мікроелектроніку, мікромеханіку й виробничі технології, що безпосередньо використовують новітні досягнення фізики, хімії, механіки та інформатики.

Значення В.т. полягає у докорінній перебудові виробничих процесів, а через них і системи економічних відносин у суспільстві. Структурні зміни виробництва відбуваються у таких напрямах: а) від виробництва механізмів, здатних виконувати певні функції, відбувається перехід до створення цілісних, замкнутих систем, здатних повністю забезпечувати виконання повних технологічних циклів (від виробництва окремих верстатів до створення комплексних технологічних ліній, систем виробництва з повним циклом). Інформаційні технології забезпечують можливість поточного управління найскладнішими виробничо-збутовими комплексами у режимі реального часу. Внаслідок цього створюються можливості поглиблення диференціації та диверсифікації виробництва, підвищуються можливості задоволення все більш специфічних запитів споживачів; б) синергетичний ефект упровадження В.т. забезпечується зближенням і навіть поєднанням раніше автономних галузей виробничої діяльності; в) усе більшого поширення набувають інтернаціоналізація ринків і кооперація виробничої діяльності.

Широкий розвиток і впровадження В.т. створює передумови і значною мірою зумовлюється активними соціально-економічними змінами у сучасному суспільстві. Освоєння нових технологій припускає не лише досягнення ними технічної функціональності й економічності, але і взаємопогоджувані зміни в організації праці й кваліфікації працівників, а також зміни економічного й правового середовища, системи освіти та ін. Відбуваються значні зміни у сфері праці. Створення й упровадження В.т. є підґрунтям для формування нового типу економіки — мережевої інформаційної економіки, економіки знань. Інформація, знання перетворюються у визначальний економічний ресурс. Відбувається поступова дематеріалізація мотивації людської діяльності. Самоактуалізація через творчу діяльність набуває значення провідного мотиву людської праці. Відбувається перехід від індустріального, економічного до постіндустріального, постекономічного типу господарювання. З одного боку, нова ситуація є результатом упровадження В.т., з іншого — вона стимулює подальше прискорення їх розвитку. Країна, галузь або підприємство, що спромоглися раніше за інших розробити й упровадити В.т. і використовувати їх економічний потенціал, домагаються безперечних переваг на ринку. Потенціал упровадження В.т. в Україні лишається не повністю використаним.

Сучасним етапом розвитку В.т. як технологій, націлених на зміну навколишнього середовища, стає розвиток high-hume-технологій, спрямованих на зміни у самій людині. Якщо спочатку вони використовувалися для цілеспрямованої корекції свідомості, то під впливом розвитку генної інженерії та біотехнологій в цілому йдеться про вплив на людину як біосоціальний організм. Сучасні high-hume-технології передбачають комплексне використання як традиційних освітніх, медичних, фізично-виховних, соціальних технологій, так й інформаційних та біотехнологій.

Успіхи у розвитку фармацевтичної галузі в кінці XX ст. значною мірою зумовлені розвитком біотехнології як форми технологічного розвитку, що стає своєрідним посередником між high technologies та high-hume technologies. Значних досягнень у цій сфері здобули українські вчені.

Глобалистика: Энциклопедия. — М., 2003; Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации. — М., 2003; ЭЭ. — М., 1999.