ЖУРАВЛИНА

ЖУРАВЛИНА (Oxycoccus Hill) — рід сланких вічнозелених кущиків родини вересових (Ericaceae Juss.), поширених в арктичному та помірному поясах Північної півкулі на сфагнових та торф’яних болотах. В Європі найпоширеніший вид — Ж. болотна або Ж. чотирьохпелюсткова — O. palustris Pers. = O. quadripetalus Gilib. (грецьк. oxys — кислий, coccos — кулька, лат. palustris — болотяний, лат. quadri — чотирьох-, грецьк. petalon — пелюстка); рос. назва — клюква болотная = клюква четырехлепестная; нар. назви — журахвина, борина журавина. Ж. болотна — маленький сланкий кущик. Стебло галузисте, тонке, ниткоподібне, 50–60 см завд., де-не-де укоріняється. Листки шкірясті, чергові, дрібні, короткочерешкові, видовженояйцеподібні, з загостреною верхівкою, цілокраї з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, зісподу — сіруваті. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, поникаючі, на довгих ниткоподібних квітконіжках, по 1–4 на кінцях торішніх гілочок. Чашечка маленька, 4-зубчаста. Віночок колесоподібний, 4-роздільний, з відігнутими ланцетними долями, пурпуровий або зрідка білий. Плід — куляста, іноді яйцеподібна 4-гніздна, соковита ягода, спочатку біла, при достиганні — яскраво-червона, глянцева, 10–13 мм у діаметрі з залишком чашечки на верхівці. Цвіте у травні–червні; плоди достигають у вересні–жовтні. В Україні трапляється на Поліссі, в Карпатах, на Прикарпатті на болотах, у заболочених соснових та мішаних лісах. Рослина неофіцинальна. Разом з Ж. болотною заготовляють Ж. дрібноплоду — О. microcarpus Turcz. Et Rupr., у якої всі частини рослини дрібніші, діаметр ягід 4–6 мм. З лікувальною метою використовують плоди, які збирають у вересні або з настанням перших приморозків і до утворення снігового покрову, поновлюють збирання після танення снігу. Збирають обережно, не ушкоджуючи ягоди. Зберігають при температурі 0 °С, або заморожують до –10…–20 °С, або у діжках, залитими водою. Ягоди, зібрані навесні, більш солодкі, але зберігаються недовго. Основними діючими речовинами є органічні кислоти. У плодах містяться вуглеводи: глюкоза (1,48–9,7%), фруктоза (1–9,9%), сахароза (0,27–2,8%), сорбіт (2,1–2,3%), пектинові речовини (0,22–1,48%); органічні кислоти (2–3,84%): бензойна, лимонна, яблучна, хінна; ефірна олія, в її складі: ліналоол, н-пропанол, ізобутанол, н-бутанол, ізоамілацетат, ізоамілол, н-амілол, етилкапронат, гексилацетат, гексанол, етиллактат, етиленантанол, гептанол, етилкаприлат, фурфурол, октанол, етилкапринат, деканол, β-фенілацетат, β-фенілетанол; тритерпеноїди: урсолова, олеанолова кислоти; вітаміни: аскорбінова кислота, рибофлавін, каротин; гідроксикоричні кислоти: хлорогенова; катехіни: (±)-галокатехін, (-)-епікатехін, (-)-епігалокатехін, епігалокатехінгалат; дубильні речовини (0,1–4,9%), флавоноїди: кверцетин, рутин, гесперидин; антоціани: 3-галактозид пеонідину, 3-глюкозид пеонідину, 3-арабінозид пеонідину, 3-арабінозид ціанідину, 3-глюкозид ціанідину, 3-галактозид ціанідину (ідаїн), 3-глюкозид дельфінідину, 3-глюкозид мальвідину; макро- та мікроелементи: I, Cu, Mn, Mo, Fe. У насінні міститься жирна олія (16–28,12%), в її гідролізаті знайдені кислоти: пальмітинова (5%), стеаринова (1,5%), олеїнова (21%), лінолева (36%), ліноленова (36%).

Із плодів готують сік, сироп, морс, напої, які мають тонізуючу, освіжаючу, жарознижувальну, антимікробну, фунгіцидну, сечогінну дію, покращують роботу шлунка та кишечнику, підвищують секрецію шлункового та панкреатичного соку, поліпшують розумову та фізичну працездатність, втамовують спрагу, підсилюють дію антибіотиків та сульфаніламідів. Застосовують для профілактики та лікування захворювань нирок, сечовивідних шляхів і сечового міхура, печінки, при гіпоацидних гастритах, початкових формах панкреатиту, при кашлю, ангіні, ревматизмі, гіпертонії та як вітамінний засіб, зовні — при гнійних ранах, екземі, для видалення пігментних плям. Плоди протипоказані при виразковій хворобі та гострих запальних процесах ШКТ. Добавка харчова уринал застосовується при захворюваннях сечових шляхів та нирок. Плоди їстівні у свіжому та переробленому вигляді. Використовують у харчовій, лікеро-горілчаній промисловості. Червоний харчовий барвник. Кормова рослина.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Носов А.М. Лекарственные растения. — М., 2007; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. I — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. II — Дополнения к 1–7-му томам. — СПб, 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Paeoniaceae — Thymelaeaceae.–Л., 1985; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 1999.