ЖОСТІР

ЖОСТІР (Rhamnus; кельт. ramназва колючої рослини) — рід чагарників або невеликих дерев родини жостерових (Rhamnaceae). Відомо понад 140 видів роду, поширених головним чином в Європі, Африці, Азії та Північній Америці. У СНД росте 19 видів роду. Ж. проносний (крушина проносна) — R. cathartіca L. (грец. cathartіcоs — проносний); рос. назви: жостер слабительный (крушина слабительная); нар. назви: бергатика, вовчина, жерест, жорсть, крушина терниста, проскурина, хробост, чорноягідник. Найбільш поширений у лісових районах Європейської частини СНД, на Кавказі, в Західному Сибіру (до р. Об) та Середній Азії.

Дводомний розгалужений чагарник або дерево до 8 м завв. із шорсткою, майже чорною корою, яка може розтріскуватися і відшаровуватися. Гілки з червоно-брунатною блискучою корою, на кінцях часто з колючками. Листя на черешках, супротивне — на молодих пагонах, у пучках — на плідних гілочках; від еліптичної до округлої форми, злегка загострене або тупе, часто городчасто-пилчасте, з трьома парами другорядних жилок, зверху яскраво-зелене або сірувате, матове або блискуче, знизу — світліше, голе або з обох боків тонкоопушене, 3–6 см завд., 1,5–4 см завш. Квітки дрібні, одностатеві, вузькодзвоникоподібні, зеленуваті, чотиримірні, зібрані пучками по 10–15 у пазухах листків. Плоди — округлі чорні блискучі соковиті кістянки діаметром 5–8 мм з малопомітним залишком стовпчика, солодкувато-гіркі на смак. У бурій м’якоті міститься 3–4 (рідше 2) темно-бурі кісточки тригранної або яйцеподібної форми. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте по всій території України на сухих лісових галявинах, узліссях, прирічкових луках, серед чагарників, іноді утворює зарості.

Офіцинальною сировиною є плоди Ж.п. — Fructus Rhamnі cathartіcae. Стиглі плоди заготовляють вручну, не обламуючи гілок. Сушать у сушарках при температурі 50–60 °С, розкладаючи тонким шаром у 2–3 см. Не допускаються домішки плодів крушини вільхоподібної (Frangula alnus Mill.), які є отруйними і спричиняють блювання. Це чорні неблискучі кулясті кістянки, які містять 2–3 сочевицеподібні кісточки із дзьобоподібним хрящуватим виростом.

Основними діючими речовинами плодів Ж.п. є антраценпохідні (до 4%): рамнокатартин (глюкофрангулін), рамноксантин (франгулін), жостерин (глікозид емодинантранолу, цукриста частина якого складається з гексози і пентози), емодинантранол, сестерин, глікозиди емодину і франгуліну, в гідролізаті емодин, хризофанол, алое-емодин і ще два аглікони антрахінонової природи невстановленої структури. У сировині також виявлені флавоноїди: рамнетин, рамноцитрин, катартикозид, ксанторамнін, у гідролізаті кемпферол, кверцетин; дубильні речовини; вітаміни: аскорбінова кислота (вітаміни С); вуглеводи та споріднені сполуки: цукри, пектин, О-α-L-рамнопіранозил-(1→3)-О-α-L-рамнопіранозил-(1→6)-D-галактопіраноза; камеді; слиз; органічні кислоти — яблучна; гіркоти; макро- і мікроелементи: K, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, Zn, Al, B, Ni. У насінні містяться антраценпохідні (3,45%): емодин, франгулін; жирна олія (8–40,5%), у складі якої стероїди, парафіни, гліцериди лінолевої, олеїнової, ліноленової й ізоліноленової кислот. Кора містить антраценпохідні (до 2%): флангулін А, глюкофрангулін А, 8-О-β-генціобіозид емодину, 8-О-β-глюкозид емодину, 8-О-β-примверозид емодину, 6-О-β-апіофуро-8-О-L-рамнозид алатерніну, в гідролізаті: емодин, фісціон, хризофанол, алатернін, 6-О-метиловий естер алатерніну, емодинантрон; флавоноїди: кемпферол, кверцетин; дубильні речовини; багатоядерні ароматичні сполуки: соринін, 6-метоксисоринін, пентаацетат 8-О-β-D-глюкопіранозиду 6-метоксисоригеніну; ефірну олію; каротиноїди: α-каротин; вуглеводи: D-глюкозу, пектин; яблучну кислоту; алкалоїди; вищі жирні кислоти та їх триацилгліцероли. У листі є антрахінони — 0,25% і вітамін С — 2%.

Zostir_1.eps

Флангулін А

Zostir_2.eps

Рамнетин

Настій і відвар плодів Ж.п. використовують при атонічних і спастичних запорах як м’який проносний і антибактеріальний засіб. Плоди входять до складу проносних зборів та чаїв. Есенцію зі свіжих плодів Ж.п. використовують у гомеопатії. В народній медицині сировину також застосовують при асциті, подагрі, хронічних захворюваннях шкіри, гастритах, гепатитах, респіраторних інфекціях, геморої, як глистогінний засіб. Сік плодів — сильнодіючий проносний і діуретичний засіб. Відвар коренів, гілок або листя чинить антибактеріальну і в’яжучу дію, застосовують при захворюваннях ШКТ. Плоди протипоказані у період вагітності та годування грудьми. Ж.п. — медоносна і декоративна рослина. Природний барвник. Тверда деревина придатна для столярної справи.

БСЭ. — М., 1972. — Т. 9; Государственная фармакопея СССР: Вып. 2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье // МЗ СССР. — М.,1990; Крючкова Т.М. Пошук вітчизняної сировини, що містить гідроксіантрахінони, синтез їх аналогів, хімічне і біологічне дослідження. — Х., 2003; Мохаммад Санад Субех Абу-Дарвиш. Фармакогностическое изучение различных органов жостера слабительного и жостера двусемянного. — Х., 2000; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002.