ЖИВИЦЯ

ЖИВИЦЯ (терпентин) — смолиста речовина, яка виділяється при пошкодженні хвойних дерев. Вона міститься у смоляних ходах деревини сосни, ялиці, кедра, ялини, модрини, а також у спеціальних вмістилищах. Застигла на поверхні стовбура Ж. запобігає проникненню в деревину короїдів, грибів тощо, «загоює» рани — звідси й назва «Ж.».

Для добування Ж. на стовбурах дерев закладають кару (франц. carre — квадратний виріз). Зі стовбура знімають кору на ділянці 20–50 см завш. і 30–50 см завд., у деревині на глибину кількох річних кілець, але не глибше 1 см, роблять поздовжні жолобки з відгалуженням у вигляді «ялинки» (так зване підсочування). У нижньому кінці жолобка прикріплюють лійкоподібний збірник для Ж. Залежно від товщини дерева з різних боків стовбура у тому самому ярусі закладають 1–3 кари; а коли наближається час вирубки, додатково закладають ще 1–2 яруси кар вище на стовбурі. Найбільш придатна для підсочення сосна звичайна (Pіnus sіlvestrіs L.). Одне дерево дає 0,9–2,0 кг Ж. на рік. Вихід Ж. в основному залежить від породи або виду дерева і кліматичних умов. Зібрану Ж. плавлять, декантують і фільтрують, звільняючи від води і сторонніх забруднень. Соснова Ж. спочатку безбарвна, в’язка, прозора, з приємним хвойним запахом, зовсім рідка маса, але протягом кількох днів гусне, стає каламутною і набуває консистенції зернистого меду. Якщо тривалий час залишається на дереві, то висихає і твердне. Ж. у такому вигляді називається сіркою.

До складу Ж. входить близько 30% етерної олії, яка називається терпентинною олією, або живичним скипидаром, і 70% резенових кислот. Перегонкою Ж. з водяною парою одержують олію терпентинну очищену — скипидар (Oleum Therebinthinae rectificatum), який містить α- і β-пінени, Δ3-карен та інші терпени. У кубі залишається суміш резенових кислот — пімарова, абієтинова тощо, які є дитерпеноїдами із загальною формулою С19Н29СООН, — у вигляді твердої смоли, яка називається каніфоллю. Очищену Ж., або терпентин (Therebintina communis), застосовують для виготовлення лаків та медичних пластирів. Ж. є сировиною для отримання каніфолі, скипидару, бальзамів, репелентів, які мають важливе значення для фармації й особливо для техніки. Поборником розвитку живичного промислу, започаткованого у Росії ще у ХVIII ст., був видатний хімік Д.І. Менделєєв.

Большой энциклопедический словарь: В 2 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1991. — Т. 1; БСЭ — М., 1972. — Т. 9; Никитин В.М. Химия терпенов и смоляных кислот. — М.–Л., 1952; Словарь русского язика: В 4 т. / Под ред. А.П. Евгеньевой. — М., 1985–1988. — Т. 1.