МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ — природні чи штучні води, що містять підвищену кількість мінеральних чи органічних речовин і мають специфічні фізико-хімічні властивості і використовуються з лікувально-профілактичною метою. Наявність у водах БАР визначає їх використання при численних захворюваннях ШКТ, нирок, печінки, серцево-судинної та нервової систем, при порушенні обміну речовин тощо. Лікувальний ефект залежить від правильності вибору води, правил її використання (доза, періодичність, зв’язок із вживанням їжі), температури та ін. Тому лікування М.в. (особливо в домашніх умовах) слід проводити за призначенням лікаря у суворій відповідності з його вказівками.

М.в. зазвичай розділяють за такими класифікаційними ознаками: походження, мінералізація, хімічний склад, наявність газів і специфічних елементів, температура джерела і застосування. За походженням М.в. поділяються на природні, що є продуктом звичайної мінералізації в результаті їх проходження крізь підземні гірські породи з більш-менш постійним мінералогічним та хімічним складом, і штучні, які отримують розчиненням у прісній питній воді певної комбінації мінеральних солей.

За мінералізацією (загальний вміст солей, г/л) М.в. поділяються на слабкомінералізовані — із загальною мінералізацією до 2 г/л, маломінералізовані — від 2 до 5 г/л і середньомінералізовані — від 5 до 15 г/л, а також води змішаного складу, отримані шляхом змішування у певному співвідношенні природних вод різної мінералізації. Крім цього, питні М.в., розлиті у пляшки і призначені для аптечної мережі, класифікуються за лікувально-профілактичною дією на: столові — мінералізація до 2 г/л, лікувально-столові — мінералізація 2–8 г/л, лікувальні — мінералізація 8–12 г/л.

За хімічним складом М.в. залежно від переважного вмісту тих чи інших іонів поділяються на гідрокарбонатні, сульфатні, хлоридні, хімічно складні або змішані, які містять домінуючі іони вищезгаданих вод приблизно в однаковій кількості: гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні, сульфатно-хлоридно-гідрокарбонатні, хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні різноманітного катіонного складу тощо; води із вмістом біологічно активних елементів: заліза, арсену, йоду, літію, міді, радіоактивних елементів (радій і радон), а також із підвищеним вмістом органічних речовин. У свою чергу, ці типи М.в. поділяються на різноманітні групи залежно від вмісту основних аніонів (НСО3, SО42–, Cl) і катіонів деяких хімічних елементів (Ca2+, Mg2+, Na+, K+). За цією ознакою води підрозділяють на гідрокарбонатні магнієво-кальцієво-натрієві, сульфатно-гідрокарбонатні — натрієво-кальцієві, хлоридно-сульфатні кальцієво-магнієво-натрієві тощо. За наявністю газів і специфічних елементів М.в. поділяються на вуглекислі, сірководневі, азотні, бромисті, йодисті, радонові тощо. За температурою джерела М.в. поділяються на: холодні — нижче 20 °С, субтермальні (теплі) — 20–37 °С, термальні (гарячі) — 37–42°С і гіпертермальні — вище 42 °С.

За вживанням М.в. підрозділяють на: внутрішні — лікувальне питво, полоскання рота, промивання та зрошування шлунка, кишечнику, носа, інгаляції, примочки; зовнішні — ванни, басейни, душі.

На сьогодні розроблена і складена нова класифікація М.в. України на підставі аналізу попереднього досвіду їх вивчення та останніх вітчизняних та зарубіжних досягнень науки, яка суттєво відрізняється від традиційної попередньої класифікації. Вона враховує два можливих способи застосування М.в. — внутрішнє і зовнішнє. На вищому рівні класифікації М.в. поділяються на три категорії: без специфічних компонентів; із специфічними компонентами; за фізичними (специфічними) якостями. На наступному рівні класифікації М.в. поділяються на 13 видів: за складом основних компонентів, вуглекислі, сульфідні, води з органічними речовинами, борні, крем’янисті, арсенисті, бромні та йодні, поліметалеві, залізисті, радонові, води, лікувальна дія яких пов’язана з особливостями структури, що проявляються в значеннях рН, Eh та інших фізичних показників, термальні води. По суті класифікаційна ознака «види мінеральних вод» є комбінацією ознак «хімічний склад» і «наявність газів і специфічних компонентів» у попередній класифікації. На цьому рівні використаний наскрізний принцип нумерації видів — від Ι категорії через ΙΙ до ΙΙΙ категорії, тобто від вод за складом основних компонентів з поступовим додаванням «специфічності». У свою чергу, види вод поділяються на «підвиди» — моно-, бі- та полікомпонентні. Наступний ступінь класифікації — класи і підкласи за складом основних іонів: 15 класів за аніонами і 15 підкласів за катіонами. Вони перш за все використовуються для розподілу М.в. Ι категорії, а також для додаткового класифікаційного розподілу вод ΙΙ і ΙΙΙ категорій. Подальший розподіл вод відбувається за «групами за мінералізацією та кількісним вмістом специфічних компонентів або за фізичними властивостями (структура води, рН, Eh, температура тощо)». За однією з основних класифікаційних ознак — «мінералізація» (так званий інтегральний критерій), яка служить для формального розподілу звичайних питних і мінеральних вод, їх поділяють на: низькомінералізовані — мінералізація менше 1 г/л, маломінералізовані — від 1 до 5 г/л, середньомінералізовані — від 5 до 15 г/л, високомінералізовані — від 15 до 35 г/л, розсольні — більше 35 г/л. І, нарешті, на нижчому (останньому) рівні класифікації М.в. розподіляють за «типами» їх унікальних назв і бальнеологічних характеристик. Деякі типи вод поділяються на «підтипи» за уточненими бальнеологічними призначеннями. Новим є те, що всі води шифруються літерно-цифровим кодом із застосуванням римських і арабських цифр, а також літер латинського і грецького алфавітів. Шифруються категорія, номер виду, підвид, номер класу аніонів, підклас катіонів і група вод за мінералізацією. За новою класифікацією М.в. України всього прокласифіковано 323 родовища.

За органолептичними показниками М.в. розлиті у пляшки, мають відповідати, згідно з НД, таким вимогам: для збереження хімічних властивостей і смакових якостей вода повинна бути насичена вуглекислотою — не менше 0,3% за масою, для залізистих вод — не менше 0,4%; вода повинна бути безбарвною, прозорою, без сторонніх домішок, без стороннього запаху і смаку, крім характерних для певної води; для залізистих вод допускається слабковиражений жовтуватий відтінок; для деяких вод допускається незначний осад мінеральних солей, що застерігається стандартом на цю воду; пляшки повинні бути герметично закорковані.

За мікробіологічними показниками М.в., розлиті у пляшки, також повинні відповідати стандартним і санітарно-бактеріологічним вимогам. М.в., що пройшли відповідну технологічну обробку і насичені вуглекислим газом, розливають у скляні пляшки типу Y та X з оранжевого і темно-зеленого скла місткістю 0,33 і 0,5 л та інші скляні пляшки різної місткості згідно з діючою АНД, у пляшки типу РЕТ (поліетилентерефталат) і упаковку «Тетра-Пак» (паралелепіпед з фольгованого картону) різної ємності, а також у нову імпортну скляну тару за наявності сертифіката відповідності й дозволу МОЗ України. Скляні пляшки з водою герметично закорковують кроненпробками (жерстяні кришки) або гвинтовими кришками з натуральними або полімерними прокладками. Ємності з РЕТ закорковують поліетиленовими пробками або гвинтовими кришками з контролем першого відкриття (розривне кільце на горловині пляшки). Закупорювання «Тетра-Пак» проводять термозварюванням.

На кожну одиницю споживчої тари з М.в. наклеюють етикетку, на пакуванні «Тетра-Пак» маркування проводиться друкарським способом із зазначенням: найменування виробника, його адреси, товарного знака і місця виготовлення; назви води та її групи; мінералізації у г/ дм3; хімічного складу в мг/дм3 (для лікувально-столових вод); призначення води (природна столова, лікувально-столова; натуральна негазована); показань щодо лікувального застосування (для лікувально-столових вод) «Вживати за призначенням лікаря або несистематично як столовий напій»; терміну придатності або дати закінчення терміну придатності до споживання; умов зберігання; дати розливання (число, місяць, рік); місткості (л або дм3); штрихового коду продукції; позначення стандарту; знака відповідності (якщо продукція сертифікована). Допускається реалізація скляних пляшок із природними столовими М.в. без етикеток, закоркованих літографованими або конгрегованими кроненпробками, із зазначенням: найменування виробника; дати розливання (місяць, рік); місткості (л або дм3); терміну зберігання; позначення стандарту. Скляні пляшки з М.в. укладають у пластмасові чи металеві ящики, тару-обладнання, контейнери або формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки; пляшки із РЕТ та паковання «Тетра-Пак» формують у транспортні пакети із термоусадкової плівки на картонну підкладку по 6–8–12–24 шт. М.в. перевозять усіма видами транспорту відповідно до правил транспортування вантажів, які швидко псуються, що діють на даному виді транспорту. Під час навантаження, транспортування і розвантаження продукцію захищають від дії атмосферних опадів.

Зберігають пляшки з М.в. у сухих провітрюваних темних приміщеннях при температурі 5–20 °С. Скляні пляшки з питною М.в., закорковані кроненпробками з корковими прокладками, зберігають у горизонтальному положенні в ящиках або укладеними у штабелі без ящиків заввишки не більше 18 рядів. Допускається зберігання М.в. у цій тарі у вертикальному положенні терміном не більше 5 днів. При необхідності зберігати М.в. в ящиках довше пляшки з водою тримають у них переверненими, щоб уникнути висихання коркових прокладок і дегазування води. Скляні пляшки з М.в., закорковані кроненпробками з прокладками із полімерних матеріалів та гвинтовими пробками, зберігають у горизонтальному і вертикальному положеннях. Під час зберігання пляшок допускається поява на зовнішній поверхні кроненпробок окремих плям іржі, які не порушують герметичності закупорювання. Продукція у пляшках і ємностях із РЕТ, пакованні «Тетра-Пак» і скляних бутлях штабелюється у вертикальному положенні завв. не більше 5 рядів. Гарантійний термін зберігання М.в.: для залізистих — 4 міс від дня розливання, для решти — 12 міс.

 БМЭ. — М., 1981. — Т. 15; ДСТУ 878-93. Води мінеральні питні. ТУ; Дубиніна А.А., Жук Ю.Т., Жук В.А., Жестерова Н.А. Товарознавство смакових товарів. — К., 2004; Иванов В.В., Невраев Г.А. Классификация подземных минеральных вод. — М., 1964; Куликов Г.В., Жевлаков А.В., Бондаренко С.С. Минеральные лечебные воды СССР: Справочник — М., 1990; Шестопалов В.М., Негода Г.М., Набока М.В., Овчиннікова Н.Б. Проблеми класифікації мінеральних вод України і перспективи виявлення їх різноманітності // Проблеми мінеральних вод. — К., 2002; Шестопалов В.М., Овчинникова Н.Б. Новая классификация минеральных вод в Украине // Природні ліки. — 2003. — № 11.