МІКРОЦИРКУЛЯЦІЯ

МІКРОЦИРКУЛЯЦІЯ (microcirculatio < грец. micros + лат. circulatio — рух по колу) — збірний термін для позначення процесів, що відбуваються в дрібних кровоносних і лімфатичних судинах і оточуючій їх інтерстиції: 1) руху крові в артеріолах, капілярах і венулах; 2) лімфотоку в початкових відділах лімфатичного русла; 3) переміщення води і різних речовин між внутрішньосудинним та інтерстиціальним просторами. Регіонарні розходження М. зумовлені специфікою функції того чи іншого органа (тканини). При русі крові по мікросудинах виникають характерні феномени: зворотна агрегація формених елементів крові (еритроцитів) при різкому уповільненні її швидкості (сладж-феномен); зниження показника гематокриту в мікросудинах порівняно з артеріями і венами (ефект Фореуса); нерівномірний розподіл еритроцитів у місцях розгалуження мікросудин (зниження показника гематокрита в бічних галузях — феномен сепарації, «проскакування» еритроцитів у місця відгалуження бічної галузі — скринінг-ефект); зниження удаваної в’язкості крові в артеріолах у міру зменшення їх діаметра (феномен Фореуса–Ліндквіста); феномен поршневого кровотоку у вузьких (діаметром близько 3 мкм) капілярах, зумовлений помірністю швидкості руху поодиноких еритроцитів і плазматичних проміжків між ними та ін. Регуляція кровотоку і тиску в системі М. здійснюється нервовими, гуморальними і гемодинамічними (чи механічними) факторами, що впливають на гладкі м’язи артеріол, венул і прекапілярних сфінктерів.

Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.