МІЄЛІН

МІЄЛІН (лат. myelinum) — особливий вид клітинної мембрани, що оточує відростки нервових клітин, в основному аксони, в ЦНС і периферичній нервовій системі.

За хімічним складом М. — це ліпопротеїдна мембрана, що складається з біомолекулярного ліпідного шару, розташованого між мономолекулярними шарами білків, спірально закручених навколо інтернодального сегмента нервового волокна. За даними електронної мікроскопії, М. складається із суцільних концентрично розташованих темних ліній, відокремлених одна від одної світлими проміжками. Подвійна мембрана клітини декілька разів спірально закручується навколо аксона. Темна лінія утворюється при злитті внутрішніх листків клітинної мембрани, а світла — зовнішніх. Внутрішні листки складаються в основному з ліпідів, а зовнішні — з білків. Ліпіди М. представлені фосфоліпідами, гліколіпідами і стероїдами. Всі ці ліпіди побудовані за єдиним планом, мають гідрофобний компонент («хвіст») і гідрофільну групу («голівку»). Білки становлять до 20% сухої маси М. Вони бувають двох видів: білки, розташовані на поверхні, і білки, занурені в ліпідні шари або пронизуючі мембрану наскрізь. Усього описано понад 29 білків М. Основний білок М., протеоліпідний білок, мієлінасоційований глікопротеїн становлять до 80% маси білка. Вони виконують структурну, стабілізувальну, транспортну функції, володіють вираженими імуногенними й енцефалогенними властивостями. Одна з біохімічних характеристик, що відрізняє М. від інших біологічних мембран, — високе співвідношення ліпіди/білок. Білки становлять 25–30% маси сухої речовини мієлінової оболонки. На частку ліпідів припадає близько 70–75% сухої маси білої речовини ЦНС, у М. спинного мозку співвідношення ліпіди/білки вище від загальної кількості ліпідів. На частку холестеролу відводиться близько 28%; на фосфоліпіди — 43% і 29% становлять галактоліпіди. Відомо, що ліпіди впливають на конформаційні характеристики білків, що входять до складу мембрани М.; останні, у свою чергу, впливають на властивості ліпідів. М. ЦНС і периферичної нервової системи відрізняються за своїм хімічним складом. У периферичній нервовій системі М. синтезується шваннівськими клітинами, причому декілька клітин синтезують М. для одного аксона. Одна шваннівська клітина утворює мієлін тільки для одного сегмента між безмієліновими ділянками. М. периферичної нервової системи помітно товстіший, ніж в ЦНС. Такий мієлін мають всі периферичні та черепні нерви. М. ЦНС містять лише короткі проксимальні сегменти черепних нервів і спинномозкових корінців. Зоровий і нюховий нерви містять переважно центральний М. У ЦНС М. синтезується олігодендроцитами, причому одна клітина бере участь в мієлінізації декількох волокон. Основні функції М.: живлення аксона, ізоляція та прискорення проведення нервового імпульсу, а також опорна і бар’єрна функції. Захворювання, одним з основних проявів якого є руйнування М., належать до групи демієлінізуючих захворювань (див. Демієлінізуючі захворювання).

Beniac D.R., Wood D.D., Palaniyar N. // J Struct Biol. — 2000. — № 129 (1); Facci P., Cavatorta P., Cristofolini L. // Biophys J. — 2000. — № 78 (3); Holton T., Ioerger T.R., Christopher J.A. // Acta Crystallogr. D Biol. Crystallogr. — 2000. — № 56 (Pt 6).