СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ У ФАРМАЦІЇ — це складова частина загальної стратегії організації в умовах інноваційного розвитку, спрямована на створення оригінальних ЛП та імпортозаміщення, правову охорону результатів інтелектуальної діяльності, отриманих у ході наукових досліджень, та закріплення їх у якості об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ); комерціалізацію інтелектуальних ресурсів у фармацевтичних компаній, ВНЗ та НДІ медичного та фармацевтичного профілю, що підвищує їх конкурентоспроможність, сприяє подальшому розвитку науково-технічного прогресу у фармації.
Головними завданнями стратегії управління інтелектуальними ресурсами (ІР) фармацевтичних компаній є вкладання коштів в інноваційні розробки; реалізація спільних проектів, що фінансуються за рахунок різних джерел; стратегія злиття і поглинання (M&A activity); зміцнення позицій у певному сегменті препаратів; стратегія збільшення терміну патентної охорони АФІ.
Вкладання коштів у R&D-розробку інноваційних ЛП є однією з найбільш довгострокових і ризикових інвестицій у галузі високих технологій, однак при вдалому збігу обставин саме ці інвестиції забезпечують значний фінансовий успіх. Цю стратегію управління ІР використовують провідні зарубіжні та деякі вітчизняні фармацевтичні компанії.
Суть іншої стратегії управління ІР полягає у правильному виборі перспективних терапевтичних напрямків створення ЛП. З метою одержання фармацевтичними компаніями, ВНЗ медичного та фармацевтичного профілю, науковими установами пріоритету за певними напрямами в галузі науки, збереження контролю над певним сегментом фармацевтичного ринку і забезпечення отримання значного прибутку необхідно створити управління ІР, пов’язаними з високотехнологічними процесами (напр., з розробкою біосимілярів, препаратів на основі нанотехнологій, орфанних та антиретровірусних препаратів). Зазначені ЛП мають особливості та відмінності від оригінальних препаратів у процесі їх створення, виробництва, у проведенні клінічних випробувань, у державній реєстрації, патентуванні, фармакоекономічних показниках. Існують і високі ризики при їх розробленні, клінічних дослідженнях, але в результаті ефект найчастіше переважає над ризиком.
Наступна стратегія, яку досить часто використовують зарубіжні фармацевтичні компанії, — це реалізація спільних високовартісних інноваційних проектів, фінансованих різними джерелами, у результаті чого знижується ступінь ризику для кожного окремого інвестора. Практика реалізації спільних проектів із розроблення вітчизняних ЛП, що фінансуються за рахунок різних джерел, в Україні лише зароджується, нині її використовують такі фармацевтичні компанії, як ПАТ «Фармак», «Валартін Фарма» та ін. Прагнення фармацевтичних і біотехнологічних компаній стати лідером на фармацевтичному ринку є важливою рушійною силою угод зі злиття та поглинання. На вітчизняному фармацевтичному ринку такі угоди практично не укладаються.
Стратегію зміцнення позицій у певному сегменті ЛП сьогодні активно використовують як зарубіжні, так і вітчизняні фармацевтичні компанії. Прикладом знов може слугувати ПАТ «Фармак», що випускає комбінований препарат для урології рослинного походження, що виявляє сечогінну, протимікробну, спазмолітичну та протизапальну дію, у чотирьох лікарських формах і таким чином зміцнює власні позиції в сегменті ЛП для профілактики та лікування сечокам’яної хвороби.
З метою мінімізації ризиків від втрати патентного захисту на ключові препарати асортиментного портфеля фармкомпанії використовують низку стратегій для збільшення терміну патентної охорони АФІ, подовжуючи, таким чином, стадію комерціалізації фармацевтичної інновації: патентування нових пролонгованих композицій відомої активної сполуки, патентування нових способів введення відомих АФІ, патентування більш ефективного енантіомера рацемічного препарату, патентування нового способу застосування відомих ЛП, патентування комбінації двох або більше відомих АФІ, патентування їх поліморфної форми.
Раціональний вибір стратегій управління ІР сприяє переходу як фармацевтичних компаній, так і фармацевтичної галузі України в цілому до інноваційної моделі розвитку.
Літвінова О.В. Анализ механизмов стимулирования активизации научно-исследовательских работ в фармации // Укр. мед. альманах. — 2013. — Т. 16, № 5; Посилкіна О.В., Літвінова О.В. Інтелектуальні ресурси як фактор інноваційного розвитку фармації // Управління, економіка та забезпечення якості в фармації. — 2014. — № 6; Посилкіна О.В., Літвінова О.В. Науково-практичні підходи до управління інтелектуальними ресурсами в фармації // Матеріали VI Наук.-практ. конференції з міжнарод. участю «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів», 10–11 листопада, 2016; Litvinova E.V., Posіlkina O.V. Comparative analysis of intellectual resources commercialization models in universities and research institutes of medical and pharmaceutical profile in Ukraine and abroad // «Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja; doświadczenie» (Польща). — 2016. — № 1.