МЕЛІСА

МЕЛІСАМЕЛІСА, Melіssa; (грец. melіssa — бджола) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини ясноткових (Lamіaceae). Відомо 5 видів, які ростуть в Євразії, в СНД — 2 види. Зустрічається у країнах Ближнього і Середнього Сходу, Європі та в помірних районах Північної Америки. В СНД меліса росте в Криму і на Кавказі, рідко — в Середній Азії. Господарське значення має М. лікарська — М. offіcіnalіs L.; рос. назва: мелисса лекарственная; нар. назви: лимонна м’ята, лимонна трава, медова трава, маточник, роївник. Культивується в Криму, на Кавказі та в Середній Азії.

Рослина з розгалуженим кореневищем. Стебло чотиригранне до 100 см завв., гіллясте. Листки темно-зелені, опушені знизу, яйцеподібні, короткочерешкові, край пилчастий. Квітки дрібні, в пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба, трубчасто-дзвоникоподібна. Віночок двогубий, спочатку жовтий, потім білий або блідо-ліловий. Плід сухий, розпадається на 4 однонасiнні горішки. Рослина має приємний лимонний запах. Цвіте у червні–серпні, плоди дозрівають в серпні–вересні. Росте на узліссях, у вологих тінистих ущелинах, на берегах річок і струмків, у заростях чагарників і виноградниках, уздовж доріг, часто дичавіє.

Як ЛРС використовують листя М.л. — Folia Melissae і траву — Herba Melissae. Заготовляють сировину під час бутонізації і на початку цвітіння. Збирають листя та облистяні верхівки пагонів. Сушіння тіньове або при температурі не вище 35 °С.

Листя М.л. містять етерну олію — до 1%, до складу якої входять: цитраль — 60%, цитронелаль, мірцен, гераніол, ліналоол, цинеол, альдегіди; дубильні речовини — близько 5%; смоли; органічні кислоти: бурштинову, кавову, хлорогенову; тритерпенові кислоти: олеанолову, урсолову; вітамін С — 150 мг%, каротин — 7 мг%; не менше 5% похідних гідроксикоричної кислоти, які мають загальну назву розмаринова кислота; слиз; гіркоти; макро- та мікроелементи: K, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, Zn, Mo, Cr, Al, Ba, S, Pb, B; концентрують Se. Насіння містить до 20% жирної олії.

Рослина виявляє седативну, спазмолітичну, гіпотензивну, знеболювальну, протимікробну, антигістамінну, легку проносну, потогінну дію, регулює статеву діяльність та процеси травлення. Її застосовують для лікування депресії, нервового перенапруження, мігреней, безсоння, гіпертонічної хвороби, тахікардії, бронхіальної астми, болісних менструацій. Мелісова вода входить до складу протисудомних мікстур, ефірна олія — до складу лініменту Санітас. Сік рослини використовують для лікування алергічних дерматитів. Екстракт із листків чинить ефективну седативну дію.

У нар. медицині настій листків М.л. застосовують як протисудомний, знеболювальний і серцевий ЛП, при деяких формах астми, головному болю, при недокрів’ї, гінекологічних захворюваннях, меланхолії, хворобах шкіри, для посилення лактації, при атеросклерозі, холециститі та холелітіазі. Зовнішньо припарки, компреси та полоскання — при фурункульозі, ревматизмі, забитих місцях і виразках, запаленні ясен і зубному болю.

М.л. включена у БТФ. Рослина офіцинальна в Італії та багатьох інших країнах світу. Застосовується у гомеопатії. Листки, верхівки пагонів та етерну олію М.л. використовують у парфумерній, харчовій промисловості та лікеро-горілчаному виробництві. Прекрасна медоносна і пряна рослина. Інсектицид.

БСЭ — М., 1974. — Т. 16; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992.; Mimica-Dukic N., Bozin B., Sokovic M. et al. Antimicrobial and Antioxidant Activities of Melissa officinalis L. (Lamiaceae) Essential Oil // J. Agric. Food. Chem. — 2004. — 52(9); Patora J., Klimek B. Flavonoids from lemon balm (Melissa officinalis L., Lamiaceae) // Acta Pol. Pharm. — 2002. — Mar.-Apr.; 59(2).