МАТКОВІ РІЖКИ — хвороба злаків, яку викликає гриб Claviceps purpurea, класу сумчасті гриби (Ascomyceteae), групи Pyrenomycetes, що характеризується утворенням у колосках замість зернівок фіолетових ріжків (склероціїв), які є «відпочиваючою» стадією гриба. М.р. (довжиною 1–5 см) містять велику кількість алкалоїдів — похідних лізергінової кислоти, а також біогенні аміни (гістамін, тирамін), холін, ацетилхолін, амінокислоти, корнутин та інші речовини. Алкалоїди М.р. — ергоалкалоїди — поділяють на 3 основні групи: ерготаміну, ергометрину (або ергобазину) й ерготоксину.
За структурою замісників алкалоїди М.р. поділяють на дві основні групи: аміди лізергінової кислоти (ерготамін та ін.) і пептидні алкалоїди (зокрема ерготамін). Їх домішки у борошні та кормі можуть викликати у людини чи тварини тяжке захворювання (ерготизм). Найзначніші ефекти при отруєнні — деменція та яскраві галюцинації, тривалий вазоспазм, що може навіть призвести до гангрени. У середні віки отруєння алкалоїдами М.р. називали «пожежею св. Антонія» — на честь святого, допомоги у якого просили при пекучому болю.
Збудник М.р. уражує більше 170 культурних і дикорослих злаків, але найчастіше жито; утворює склероції, як правило, у жіночих органах злаків — зав’язях; розмножується спорами, які розносяться в період цвітіння злаків дощем, вітром, тваринами, людиною. Хвороба поширена в районах помірного й вологого клімату. Заходи боротьби: очищення зерна жита та інших злаків від ріжків; посів озимих і ярових хлібів у стислий термін з метою уникнення розвитку у різний час, цвітіння й дозрівання рослин; апробація посівів з метою виділення здорових насінних ділянок; очищення стерні; глибока зяблева оранка; підбір сортів із коротким і дружним періодом цвітіння. З лікувальною метою М.р. вирощують у спеціальних господарствах на посівах жита. Рослини у фазі початку колосіння заражають конідієспорами гриба певних штамів, що викликає появу М.р. з високим вмістом алкалоїдів.
Алкалоїди М.р. та їх похідні чинять складну дію на організм (утеротонічну, симпатолітичну та ін.). їх характерна особливість (головним чином ергометрину та ерготаміну) — здатність викликати скорочення м’язів матки. Ерготамін і дигідроерготамін активують судинні 5НТ1-серотонінові рецептори, також вони діють на α-адрено- та дофамінові рецептори. Препарати М.р. заспокоюють нервову систему, знижують основний обмін. Їх застосовують при маткових кровотечах, сповільненій інволюції матки у післяпологовий період. Ерготамін ефективний при мігрені.
Застосування препаратів М.р. може супроводжуватися широким спектром небажаних побічних ефектів. Найчастіші побічні ефекти алкалоїдів М.р. — це порушення з боку органів ШКТ, у т.ч.: нудота та блювання (11%), запаморочення (4%), нездужання, слабкість (3%). Найбільш небезпечний побічний ефект ЛП передозування ерготамінвмісних речовин — тривалий вазоспазм. Спазм гладких м’язів судин може призвести до гангрени з подальшою ампутацією кінцівок. У більшості таких випадків порушується кровообіг у кінцівках. Спазм периферичних судин під дією алкалоїдів М.р. найчастіше рефрактерний до дії більшості вазодилататорів, але іноді допомагає інфузія нітропрусиду чи нітрогліцерину у високих дозах.
Випадки масового гострого отруєння М.р. відзначають досить рідко (останній зареєстрований у 1951 р. у селищі Пон-Сент-Еспрі у Франції. Після споживання хліба із забрудненого борошна в декількох сотень людей виникли галюцинації, судоми, декілька осіб померли); частіше відмічають хронічне отруєння від тривалого вживання їжі з борошна з домішкою М.р. Виявляють дві форми хронічного отруєння: ergotismus convulsivus — «злі корчі», рафанія і ergotismus gangraenosus — змертвіння. Симптомами ergotismus convulsivus є головний біль, блювання, діарея, посмикування, тонічні судоми, психічні розлади (слабоумство, меланхолія); при гангренозній формі можливе змертвіння пальців ніг.
При застосуванні препаратів з ерготаміном описані явища фізичної залежності, ризик розвитку якої підвищується при прийомі більше 10 мг ерготаміну на тиждень чи іншої дози препарату частіше ніж 2 рази на тиждень. При розвитку фізичної залежності від ерготаміну відмічають синдром відміни, який характеризується нездоланним бажанням продовжити подальше лікування ерготаміном, а також головним болем, нудотою, блюванням і збудженим станом, що імітують мігренозну атаку. Типовим представником препаратів М.р. є ергометрину малеат.
Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др.; Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2002; Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2004.