МАНУАЛИ

МАНУАЛИ (лат. manualis — ручний < manus — рука) — збірники прописів різних лікарських форм, препаратів. Досить часто в М. наводиться коротка технологія приготування ліків, які описують.

М. мають характер офіційних, напівофіційних та неофіційних видань, оскільки вони можуть видаватися і професійними організаціями, й окремими вченими. Видання офіційних та неофіційних збірників мануальних прописів дає багато як фармацевту, так і лікарю. У таких літературних джерелах можна знайти чимало комбінацій ліків, найбільш раціональні їх технології, а найголовніше — вони дають можливість лікарям зберегти індивідуальний підхід до лікування хворого.

М. перших видань, напр. укладений магістром фармації Клінге (1915), містить неймовірну кількість прописів, які були приналежністю багатьох країн і фармакопей, причому дуже часто ці прописи були застарілими і містили лікарські речовини, якими не користувалися в тій чи іншій країні. Аналогічні М. видаються в інших країнах, зокрема «Pharmaceutical formulas», виданий у 1944 р. в Англії; в одному його томі міститься понад 10 000 прописів. У «Фармацевтичному мануалі», виданому у 1949 р., містяться найбільш поширені складні лікарські прописи, відомі під певними назвами, часто пов’язані з прізвищами лікарів, які вперше запропонували їх. Так, напр., до них належать прописи мікстури Бехтєрева, краплі Зеленіна і багато інших. Усього 405 прописів у раціональних лікарських формах, які містять доступні інгредієнти. Другу частину М. становить список із 70 прописів, компоненти яких між собою несумісні у фізичному або хімічному відношенні, а також прописи, у приготуванні яких були деякі особливості («утруднені» рецепти).

Муравьев И.А. Технология лекарств: В 2 т. — М.. 1980; Тихонов А.И., Ярных Т.Г. Технология лекарств. — Х., 2002.