МАЛЬАБСОРБЦІЇ СИНДРОМ

МАЛЬАБСОРБЦІЇ СИНДРОМ (лат. mal — зменшення + absorbtіo — поглинання; син.: синдром порушеного кишкового всмоктування) — симптомокомплекс, зумовлений порушенням всмоктування через слизову оболонку тонкого кишечнику одного чи декількох поживних речовин. Виділяють первинний (спадково зумовлений) і вторинний (набутий) С.м. Серед спадково зумовленого порушеного кишкового всмоктування відзначаються дисахаридазна недостатність (лактазна, сахарозна, ізомальтазна), справжня целіакія (непереносимість гліадину), недостатність ентерокінази, непереносимість моноцукрів (глюкози, фруктози, галактози), порушення всмоктування амінокислот (цистинурія, хвороба Хартнупа та ін.), порушення всмоктування вітаміну В12 і фолієвої кислоти тощо. Вторинна М. може супроводжувати деякі функціональні стани та багато хронічних захворювань шлунка і кишечнику (панкреатити, гепатити, дисбактеріоз, кишкові інфекції, хвороба Крона та ін.), при яких порушуються механізми транспортування та має місце ферментативна недостатність.

Клінічні прояви: при М. хворі зазвичай худнуть. Якщо погано всмоктуються жири, кал стає знебарвленим, м’яким, об’ємним, спостерігається стеаторея. М. може призводити до дефіциту всіх поживних речовин або тільки деяких з них: білків, жирів, вітамінів або мінеральних речовин. Приєднуються прояви вітамінної недостатності, порушення водно-електролітного балансу (сухість шкіри, заїди, глосит, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпокальціємія та ін.). Внаслідок можливої гіпопротеїнемії можуть виникати набряки. Інші симптоми визначаються основним захворюванням. Діагноз підтверджують лабораторні аналізи. Дослідження, при яких безпосередньо вимірюють вміст жиру в калі, зібраному за 3–4 дні, у більшості випадків дозволяють надійно діагностувати порушення всмоктування жирів. Виявлення надлишку жиру дає можливість встановити діагноз з високим ступенем імовірності. Деякі лабораторні аналізи допомагають виявити порушення всмоктування інших речовин, напр. лактози чи вітаміну В12. Наявність неперетравлених залишків їжі в калі може означати, що їжа проходить через кишечник занадто швидко, або те, що є патологічне сполучення між різними відділами кишечнику, напр. шлунково-ободовий свищ. У цьому разі харчова маса не потрапляє до тонкої кишки. При жовтяниці надлишок жиру в калі може бути ознакою порушень у жовчовивідній системі. Жирові кульки і неперетравлені м’ясні волокна вказують на дисфункцію підшлункової залози. Якщо під мікроскопом видно паразитів або їх яйця, це означає, що М. викликана зараженням паразитами. Крім того, для діагностики використовують УЗ-, ендоскопічні та рентгенологічні методи.

Лікування в кожному випадку має бути суворо етіологічним. Так, при непереносимості сахарози з їжі виключають продукти, що містять сахарозу, крохмаль (цукор, картопля, манна крупа), а також вироби з борошна. Згодом толерантність до сахарози підвищується і дієта розширюється. При непереносимості лактози в легких випадках обмежуються зменшенням кількості вживаного молока та раннім уведенням сахарози і крохмалю. При тяжкій формі цілком виключають материнське і коров’яче молоко та замінюють його рослинними видами (соєвим, мигдальним), призначають білкові гідролізати й ін. При целіакії виключають злаки, широко застосовують ферментативні препарати. Прогноз при своєчасній діагностиці та лікуванні сприятливий. Профілактика полягає в дієтотерапії з виключенням продуктів, які не переносяться пацієнтом, а також в лікуванні основного захворювання.

Диагностика и лечение внутренних болезней: Руководство для врачей. В 3 т. / Под об. ред. Ф.И. Комарова — М., 1996; Фармакотерапия. В 2 т. / Под ред. Б.А. Самури — Х., 2000; Федеральное руководство по использованию лекарственних средств (формулярная система). Вип. IV. — М., 2003; Haslett C., Chilvers E.R., Hunter J.A., Boon N.A. Davidson’s principles and practice of medicine. — Edinburg, 2001.