МАГНІЮ КАРБОНАТ

МАГНІЮ КАРБОНАТ (ДФУ), Magnesii subcarbonas ponderosus, Magnesii subcarbonas levis (PhEur), Heavy magnesium carbonate, Light magnesium carbonate (BP), Magnesium carbonate (JP, USP), Magnesium carbonate anhydrous (CAS № 546-93-0); син.: Carbonic acid, magnesium salt (1:1), carbonate magnesium, hydromagnesite, E504 — негомогенна суміш, яка може складатися з нормального гідрату, основного гідрату та безводного MgCO3. Найпоширенішою формою є М.к. основний (біла магнезія), молекулярна формула якого варіює між легким тригідратом (MgCO3)3∙Mg(OH)2∙3H2O та основним карбонатом (MgCO3)4∙Mg(OH)2∙5H2O. Нормальний М.к. становить М.к. із різним вмістом води MgCO3∙хH2O.

ЄФ 2005 характеризує М.к. як гідрат М.к. основного, представленого легкою (тригідрат [(MgCO3)3∙Mg(OH)2∙3H2O] з мол. м. 365,30) та важкою формами (тетрагідрат [(MgCO3)3∙Mg(OH)2∙4H2O] з мол. м. 383,32). Фармакопея США характеризує М.к. як основний або нормальний гідрат М.к.

Метод отримання легкої форми М.к. полягає в насиченні водної суспензії доломіту СаMg(СО3)2 двоокисом вуглецю під тиском з наступним нагріванням і фільтруванням суміші та перетворенням (після кип’ятіння) магній бікарбонату, що знаходиться у фільтраті, на осад М.к. Важкі форми М.к. отримують у вигляді осаду або розпилювальним висушуванням після змішування гарячого концентрованого розчину магнію хлориду або магнію сульфату з розчином натрію карбонату. Зміна температури реагуючих розчинів дозволяє отримувати продукти з різними фізичними властивостями. При зниженій температурі реакції отримують продукт із більшим значенням питомої поверхні. При використанні розведених розчинів магнію хлориду та магнію сульфату отримують продукт із меншою щільністю.

М.к. — білий легкий сипкий порошок із специфічним смаком, без запаху (за рахунок високої адсорбційної здатності може поглинати ароматичні речовини з повітря). Властивості М.к. легкої форми: насипна густина до усадки ≈0,12 г/см3; насипна густина після усадки ≈0,21 г/см3; 99,5% часток мають діаметр ≤44,5 мкм. Властивості М.к. важкої форми: кут природного відкосу — 42–50° (отриманий осадженням), 56–60° (отриманий розпилювальним висушуванням); насипна густина до усадки ≈0,207–0,560 г/см3; насипна густина після усадки ≈0,314–0,783 г/см3; щільність справжня — 1,966–2,261 г/см3; вологість — 1% (при вологості повітря 15–65% та 25 ˚С), 5% (при вологості повітря ≥75% та 25 ˚С); розмір часток — 7–43 мкм; питома поверхня — 7,8–18,2 м2/г (отриманий осадженням), 4,4–15,5 м2/г (отриманий розпилювальним висушуванням). Обидві форми практично нерозчинні у воді (розчиняються за наявності двоокису вуглецю), етанолі (95%) та інших розчинниках.

Несумісний із фенобарбіталом натрію, ланзопразолом, формальдегідом та розчинами діазепаму з рН≥5. При контакті з кислотами розкладається з виділенням СО2. Збільшує розчинність ацетазоламіду при рН 1,12 та пролонгує при рН 7,4. М.к. є відносно нетоксичним та не викликає подразнення. У шлунку реагує з хлоридною кислотою, утворюючи розчинний магній хлорид та двоокис вуглецю. Абсорбується незначно, виводиться із сечею. Вживання М.к. протипоказане пацієнтам із захворюваннями нирок та за відсутності толерантності до дії двоокису вуглецю у шлунку. Летальна доза М.к. для людини становить 0,5–5,0 г/кг маси тіла.

У фармацевтичній технології М.к. головним чином використовується як допоміжна речовина у складі таблеткових сумішей для прямого пресування в кількості 45%; як адсорбент (0,5–1,0%) рідких речовин, що вводяться до складу таблеток; як стабілізатор у складі мікрокапсул при інкапсулюванні протеїнів.

У медичній практиці М.к. використовується як антацид у дозі 250–500 мг, як проносна речовина 2,0–5,0 г та як добавка у складі харчових продуктів. У промисловості використовується як наповнювач гуми при виготовленні теплоізоляційних матеріалів.

Зберігається в герметичній тарі, у сухому прохолодному місці.

Подібні до М.к. властивості мають: магній карбонат безводний, магній карбонат основний, магній карбонат нормальний.

Магній карбонат безводний, Magnesium carbonate anhydrous (CAS №546-93-0); син.: carbonic acid, magnesium salt anhydrous (1:1); E504; magnesite; MgCO3, мол. м. 84,31 — безбарвні кристали з гексагональною решіткою (α=0,4633 нм, с=1,5016 нм, z=6, просторова група R3c); Тпл 990 ˚С (розкладається); щільність — 3,0 г/см3; C0p 76,11 Дж/(моль∙К); ΔH0пл 59кДж/моль, ΔH0обр — 1096 кДж/моль; S0298 65,09 Дж/(моль∙К); твердість за Моосу — 3,5–4,5. Розкладається до MgO при 350 °С, тиск дисоціації — 0,1 МПа досягається при ≈650 °С. У природі мінерал магнезит. Розчиняється у воді за відсутності СО2≈0,5 мг/л, під тиском СО2 розчинність збільшується. У водному розчині безводний М.к. дуже гідролізується під дією розчинів карбонатів металів на розчини солей Mg, у розчині утворюються основні карбонати складу (MgCO3)х∙Mg(OH)у∙zH2O, а безводний М.к. може бути отриманий лише дією КНСО3 за наявності значного надлишку СО2 у розчині.

Магній карбонат основний (гідроксид), Magnesium carbonate hydroxide (CAS №39409-82-0); син.: carbonic acid, magnesium salt (1:1), mixture with magnesium hydroxide and magnesium hydrate; dypingite; E504; MgCO3)4∙Mg(OH)2∙5H2O, мол. м. 485,65 — порошкоподібна сипка маса білого кольору, без запаху. Мінерал дипінгіт. При нагріванні вище 200 °С перетворюється на магній оксид. Питома маса — 1,45.

Магній карбонат нормальний, Normal magnesium carbonate (CAS №23389-33-5); син.: carbonic acid, magnesium salt (1:1), hydrate; magnesium carbonate, normal hydrate; E504; MgCO3∙хH2O.

У системі MgCO3∙хH2O кристалізуються пента-, три- та моногідрати. М.к. Пентагідрат MgCO3∙5H2O (мінерал ландсфордит) — безбарвні кристали з моноклінною решіткою (α=1,2369 нм, b=0,7520 нм, с=0,7315 нм, β=99,6˚, z=4, просторова група P21/m); щільність — 1,72 г/см3; ΔH0обр. — 2566,9 кДж/моль; ΔG0обр — 2199,9 кДж/моль; розчинність у воді — 0,18 г у 100 г при 20 °С. Тригідрат MgCO3∙3H2O (мінерал несквегоніт) — безбарвні кристали з моноклінною решіткою (α=1,2112 нм, b=0,5365 нм, с=0,7697 нм, β=90,7˚, z=4, просторова група P21/m); щільність — 1,84 г/см3; ΔH0обр — 1977,0 кДж/моль; розчинність у воді — 0,11 г у 100 г при 20 °С. При нагріванні пентагідрат переходить у тригідрат, а при 60–80 °С утворюється основний карбонат.

Химическая энциклопедия: В 5 т.: Т. 2 / Редкол.: И.Л. Кнунянц (гл. ред.) и др. — М., 1990; Handbook of Pharmaceutical Excipients / Edit by R.C. Rowe, P.J. Shesky, S.C. Owen — London-Chicago, 2006.