НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

НОРМУВАННЯ ПРАЦІ — визначення об’єктивно необхідних витрат робочого часу при проектуванні раціональних трудових процесів і встановленні прогресивних, науково обґрунтованих норм праці. Н.п. у фармацевтичному виробництві передбачає вдосконалення організації праці й технологічних процесів на робочих місцях, а також повне і економічне використання обладнання. За допомогою Н.п. вирішуються питання, пов’язані з плануванням праці й утворенням фонду оплати праці, а також більшою мірою забезпечується однакова інтенсивність праці на різних за змістом і складністю роботах. Завданням Н.п. є встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідного співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання. При Н.п. встановлюються необхідні витрати, результати і відношення, і це означає, що норми повинні відповідати найбільш ефективним для вимог конкретної дільниці варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва та управління. У фармацевтичній галузі використовуються різні види норм. Дослідно-статистичні норми — визначаються зазвичай на основі середньоарифметичних статистичних звітних даних про витрати часу, а також особистого досвіду нормувальника. Ці норми розробляються без попереднього аналізу та вивчення всіх основних елементів операції, без всебічного обліку виробничих можливостей і резервів. Зазвичай ці норми встановлюють на разові роботи, у допоміжних цехах, а також на роботи, пов’язані з великою часткою ручної праці. Технічно обґрунтовані норми встановлюються з урахуванням найбільш повного використання обладнання та інструментів, раціональної організації праці, передового досвіду, скасування втрат робочого часу. Технічно обґрунтовані норми мобілізують працівників на виявлення та використання резервів виробництва, стимулюють підвищення продуктивності праці тощо. При розрахунку технічно обґрунтованої норми окремо розраховуються всі елементи, які входять до її складу. Норма часу (Нч) це тривалість робочого часу, необхідна для виконання однієї виробничої операції (роботи) або виготовлення одиниці продукції в запроектованих для певного підприємства організаційних, технічних та господарчих умовах із врахуванням передового виробничого досвіду. Нч складається з 2 частин: 1) штучний час та 2) підготовчо-заключний час. Штучний час (ТШТ) — час, який витрачається безпосередньо на виготовлення (обробку) одиниці продукції (операцію). Норма штучного часу (НШТ) — це необхідні витрати часу на виконання одиниці (операції, штуки і т.д.) роботи, встановлені без підготовчо-заключного часу. Технічна норма часу (Нч) може бути представлена як сума норми підготовчо-заключного (НПЗ) часу і НШТ. НШТ складається з таких частин: оперативного часу (ТОП), який включає основний технологічний час (ТОСН) та допоміжний час (ТДОП); часу обслуговування робочого місця (ТОБС), який у свою чергу складається з часу організаційного обслуговування (ТОРГ) та часу технічного обслуговування (ТТЕХ); часу перерв на відпочинок та особисті потреби (Тв); часу нескасованих перерв (ТПЕР.Т). Штучно-калькуляційний час (ТШТ.К) — час, витрачений на виробництво продукції, тобто калькуляцію всіх витрат. Підготовчо-заключний час (ТПЗ) — час, який працівник витрачає на вивчення креслення, налагодження обладнання, установку і зняття інструменту і приладів, здавання на склад готової продукції. Оперативний час (ТОП) у механізованих і автоматизованих оброблювальних операціях нормується окремо щодо основного та допоміжного часу. При ручних роботах оперативний час, як правило, нормується без розділення його на основний та допоміжний. Основний час (ТОСН) виконання операцій розраховується за відповідними формулами. Час обслуговування робочого місця (ТОБС) складається з великої кількості елементів, визначати які на кожну одиницю виробів можна і доцільно, тому нормування часу на обслуговування робочого місця здійснюється за відповідними нормативами часу. Залежно від різних факторів: типу виробництва, типу і групи обладнання, рівня організації праці, характеру роботи, що виконується, і т.п. — у нормативах наводяться відсоткові надбавки до основного та допоміжного часу на обслуговування робочого місця. Витрати часу на природні потреби, регламентований відпочинок і нескасовані перерви також визначаються за нормативами у відсотках від оперативного часу незалежно від типу виробництва. Норма виробітку (НВИР) визначається на основі норми часу та вимірюється в натуральних або умовно-натуральних показниках. Норма обслуговування (НОБС) — це кількість одиниць обладнання (виробничих площ і т.д.), установлена для обслуговування одним працівником або групою. Норми обслуговування доцільно застосовувати в тих випадках, коли одночасно з визначенням обсягу робіт для одного працівника або групи працівників вирішується завдання їх розміщення на виробництві. У фармацевтичному виробництві норми обслуговування встановлюються для більшості працівників-погодинників, які зайняті в апаратурних процесах, а також при Н.п. допоміжних працівників (наладчиків, електромонтерів, помічників майстрів тощо). Для цієї категорії працівників визначається, скільки одиниць обладнання або яка виробнича ділянка (площа) повинні ними обслуговуватися.

Посилкіна О.В., Євтушенко В.А., Єгорова О.Ю. Економіка праці. — Х., 2003; Рощин С.Ю., Разумова Т.О. Экономика труда: экономическая теория труда. — М., 2000; Современная экономика труда / Под ред. В.В. Куликова. — М., 2001.