НОРМА

НОРМА — максимально допустима величина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, виконання одиниці роботи чи надання одиниці послуги, встановлена для певних виробничих умов (природних, техніко-технологічних і організаційних). Н. як економічна категорія — кількісна міра затрат поточної та минулої праці на одиницю продукції (робіт, послуг), що виражається в рівні розвитку виробництва. Суть Н. полягає в тому, що вона, характеризуючи затрати ресурсів у конкретний період, акумулює найпрогресивніші тенденції в розвитку виробництва і дає змогу врахувати в оперативних, тактичних або стратегічних планах основні напрямки НТП. Н. є переважно абсолютною величиною й вимірюється в одиницях, прийнятих для кожного ресурсу. Розрізняють Н. рентабельності, витрат, навантаження, Н. відпуску за одним рецептом, середню Н., Н. запасів, раціональну Н. споживання. Похідним Н. є норматив, який характеризує відпускну величину міри — Н. використання ресурсів на одиницю часу, продукції, площі, маси, об’єму та обсягу продажу ФП (фірмою) ЛП та медичних виробів. Виділяють нормативи матеріальні, фінансові, праці. В економічній діяльності широко використовують норматив обігових коштів, запасів товару, продукції, кількості працівників та ін. В окремих випадках нормативи є складовими Н., вони, як і Н., — складова всієї економічної інформації, що характеризує основні елементи процесу фармацевтичного виробництва, який передбачає взаємодію праці людини, предметів праці та засобів праці. Існують такі класифікації Н. і нормативів: за методами розроблення (дослідно-статистичні, розрахунково-аналітичні, дослідні); за часом дії (оперативні, поточні, перспективні); за сферою застосування (міжнародні, народногосподарські, регіональні, галузеві, заводські); за ступенем обов’язковості (рекомендовані, довідкові). Система техніко-економічних нормативів за аналогією з Н. охоплює всі елементи виробничого процесу, є основою для розроблення та організації виробничо-господарської діяльності ФП. Н. і нормативи класифікуються за такими ознаками: за видами ресурсів (регулюють величину витрат засобів виробництва, робочої сили тощо); діями виробництва (поточні, страхові, технологічні, транспортні, виробничі запаси субстанцій і матеріалів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів і ЛП); за виконуваними функціями (планово-економічні, технічні, організаційні, соціальні, трудові, екологічні, управлінські, правові тощо); за часом дії (перспективні, річні, поточні тощо); за сферою розподілу (галузеві, внутрішньовиробничі, міжнародні тощо); за методом визначення (науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні тощо); за формою вираження (табличні, графічні, аналітичні); за ступенем деталізації (індивідуальні та групові, диференційовані та укрупнені, часткові та загальні, специфіковані та складові); за рівнем обґрунтованості (оптимальні, припустимі, максимальні, мінімальні, середні) і за цільовим призначенням (витратні та технічні, оціночні та техніко-економічні тощо). Методи розроблення Н. і нормативів: аналітично-розрахунковий, аналітично-дослідницький, експериментальний, звітно-статистичний тощо.

Н. та нормативи формують нормативну базу планування, прогнозування, управління, організації. Встановлюють і підтримують пропозиції, визначають оптимальні параметри, нормалізують соціально-економічні процеси. Нормативи економічні — абсолютні або відносні величини, що використовуються для регулювання економічних відносин у фармацевтичній галузі та виражають суспільні вимоги до витрат і результатів виробництва, розподілу й використання. Вони відображають зв’язок між окремими економічними категоріями й відповідними їм показниками, є кількісною мірою їх вираження. Виконують регулюючу, розподільчу, оціночну функції. Величина економічних нормативів визначається на основі об’єктивних критеріїв і чинників, які піддаються кількісному вимірюванню. Важлива вимога використання нормативів економічних — їх стабільність, установлення на тривалий період, відповідність вимогам часу. Нормативно-правові акти у фармацевтичної галузі визначають організаційні вимоги до діяльності підприємств, закладів галузі. Так, напр., існують нормативи розвитку аптечної мережі, Н. природної втрати, Н. відпуску наркотичних, психотропних ЛП і прекурсорів списку № 1, нормативи зберігання ЛП в аптеках та ін. Н. природної втрати затверджено для лікарських речовин, етилового спирту, що відпускаються в складі екстемпоральних ЛП. Н. визначають граничний розмір товарних збитків, який встановлюється нормативними актами для конкретної лікарської речовини і дозволяють відшкодувати втрати в процесі зберігання, виготовлення та фасування. Природна втрата — товарні збитки, зумовлені природними процесами, що викликають зміни в кількості товару. Для ЛП, виготовлених в аптеці, Н. природної втрати становить 2,15% їх вартості, якщо в аптеці не виділений самостійний відділ запасів, або 1,7% їх вартості, якщо є відділ запасів як самостійний. Для лікарських речовин, відпущених у масі — 0,65% їх вартості. Для отруйних речовин, відпущених для приготування ЛП, — 0,95% використаної кількості і 0,4% — кількості речовин, відпущених у масі «ангро». Для етилового спирту, використаного для приготування ЛП, Н. природної втрати становить 1,9% кількості витраченого спирту і 65% кількості спирту, відпущеного в масі. Для вати гігроскопічної при розфасуванні — до 100 г, Н. природної втрати — 0,85% вартості розфасованої вати. Нормативи на заробітну плату — бухгалтерський термін на позначення цінових податків, які спрямовуються на задоволення соціальних потреб і розміри яких залежать від величини фонду заробітної плати ФП та аптек, а також установлених законом відсоткових ставок відрахувань до нього. Н. в науці — загальноприйняті морально-етичні правила поведінки вчених у сфері наукової діяльності, регулятори їх поведінки в науковому колективі, що не мають статусу юридичних законів. Н. в науці є передача корисних результатів наукових досліджень у розпорядження суспільства, спрямування інтересів ученого лише на пізнання істини, служіння науці й народу. Розрізняються методологічні Н. — регламентують способи отримання та перевірки елементів нового наукового знання, та етичні Н. — основа професійної етики вчених, сукупність моральних Н., що історично склалися в науці і вдосконалюються в процесі її розвитку. Н. (нормативи) праці — встановлена величина затрат праці на виконання конкретних виробничих операцій, виготовлення продукції, її елементів, обслуговування виробничих дільниць, парку машин та ін. Розробляють Н. (нормативи) праці з урахуванням організаційно-технічних умов трудового процесу. Визначають на основі експериментальних досліджень у лабораторіях підприємств і науково-дослідних інститутів, вивчення й узагальнення виробничого досвіду на підприємствах різних галузей. Нормування — розроблення нормативів і встановлення Н. витрат різноманітних ресурсів (праці, матеріалів та ін.) ФП чи аптек. Нормування витрат, обслуговування — установлення нормативних змін витрат та інших економічних Н. і нормативів у розрахунку на одного працівника. Нормування оборотних коштів — установлення оптимальних розмірів оборотних коштів для забезпечення безперервного ефективного виробництва та реалізації ЛП. Рух оборотних коштів — це рух від транспортного, складського запасу, незавершеного виробництва до випуску готової продукції та її зберігання на складах, а також процесу реалізації фармацевтичних товарів. На кожному етапі обороту оборотних коштів для них встановлюється відповідна Н. у днях обороту, вартісній та грошовій формах. Розрахунок такої Н. на кожному етапі має свої особливості, зумовлені характером виробництва, територіальним розміщенням постачальників сировини, комплектуючих, реалізації та ін. Нормування товарних запасів — установлення оптимальних, науково обґрунтованих нормативів товарних запасів на ФП оптової та роздрібної реалізації — фірмах та аптеках. Нормування товарних запасів спрямоване на впровадження рівня нормативів, який передбачав би накопичення товарних запасів у мінімальних, але достатніх обсягах, необхідних для забезпечення ритмічного та безперебійного постачання підприємств роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами відповідної номенклатури і в найширшому внутрішньогруповому асортименті з урахуванням конкретних умов, місця та часу.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб’єктом правотворчої діяльності у визначеній Конституцією і законодавством України формі та за встановленою процедурою, який спрямовано на врегулювання суспільних відносин, що містить загальнообов’язкові правила поведінки (Н. поведінки), розрахований на багаторазове застосування, і дія його не вичерпується одноразовим виконанням. До нормативно-правових актів належать закони України, інші акти, що приймаються Верховною Радою України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. Нормативно-правові акти поділяються на законодавчі (закони України) та підзаконні (усі інші нормативно-правові акти). Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації ЛП і медичних виробів є МОЗ, наділене повноваженнями видавати нормативно-правові акти з питань регулювання обігу ЛП. Різновидом нормативно-правового акта є регуляторний акт. Регуляторний акт — це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських та адміністративних відносин між регуляторними або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання. Прийнятий уповноваженим регуляторним органом.

 ЕЕ: У 3 т. — К.–Тернопіль, 2000; Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. — Х., 2001; Посилкіна О.В., Сагайдак Р.В. Планування діяльності фармацевтичного підприємства. — Х., 2002.