НЕРВОВА СИСТЕМА

НЕРВОВА СИСТЕМА (грец. neuron — жила, нерв) — сукупність нервових клітин і їхніх відростків, іноді розсіяних під покривами, але звичайно диференційованих у вигляді спеціалізованих скупчень нервових клітин, що утворюють центральні або периферичні нервові вузли, або стовбури, зв’язані за допомогою провідних шляхів як з ефекторами, так і з різноманітними рецепторами всіх органів. Н.с. є основним апаратом, що регулює співвідношення між організмом і мінливими факторами зовнішнього та внутрішнього середовища, а також між різними частинами самого організму. За посередництва Н.с. забезпечується погоджене функціонування всіх органів і адаптація всього організму в цілому до умов його існування. Н.с. розвивається разом із найважливішими органами чуття із зовнішнього зародкового листка-ектодерми. У передній частині зародка нервова пластинка формується раніше і виявляється відразу значно ширше; вона відповідає зачатку майбутнього головного мозку. Ця пластинка продовжує протягом деякого часу наростати в міру того, як формується задня половина тіла зародка. Головний мозок ніколи не зберігає форми прямої трубки. Швидкий ріст його окремих частин, особливо дорсальної стінки, приводить до утворення характерних вигинів. У спинному мозку розростаються також бічні стінки, унаслідок чого центральний канал спочатку сплющується у вертикальну щілину; пізніше він значно відстає в рості, а бічні стінки розростаються також вгору і вниз, розмежовуючись одна від одної більш-менш глибокими спинною і черевною борознами. Нервові клітини досягають у різних відділах мозку різного ступеня диференціації; загалом, можна сказати, що в головному мозку, у його частинах, найбільш вилучених із внутрішньої порожнини, розвиваються і найбільш диференційовані клітини. Нервові відростки клітин виходять на периферію мозку і продовжуються в периферичні нерви, утворюючи їх осьові циліндри, або ростуть більш-менш далеко усередині мозку, входячи до складу його центральних шляхів. Маса волокон, що розростаються в межах мозку, утворюють (разом з єднальними елементами глії) його білу речовину, тим часом як нервові клітини з їхніми відростками складають (разом із клітинами глії) сіру речовину. Н.с. поділяють на центральну, периферичну і автономну. До центральної Н.с. відносять головний та спинний мозок. До периферичної — усі черепно-мозкові та спинномозкові нерви, а також нейрони, які утворюють вузли у черевній, грудній порожнинах і в робочих органах. Та частина Н.с., яка регулює діяльність внутрішніх органів і вегетативних функцій організму, називається автономною Н.с. Вона відповідно поділяється на симпатичну, парасимпатичну та метасимпатичну.

Малоштан Л.М., Рядних О.К., Жегунова Г.П. та ін. Фізіологія з основами анатомії людини. — Х., 2003; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Слюсарєв А.О., Самсонов О.В., Мухін В.М. та ін. Біологія. — К., 2002.