НАТРІЮ ГІДРОКСИД

НАТРІЮ ГІДРОКСИД (ДФУ), Natrii hydroxidum (PhEur), Sodium hydroxide (USPNF, BP, JP), Sodium hydroxide (CAS № 1310-73-2); син.: Caustic soda; E524 — біла чи майже біла розплавлена маса або у вигляді маленьких кульок, пластівців та інших форм, що містить суму лугів у межах 97,0–100,5% у перерахунку на NaОН. Н.г. — твердий та ламкий з кристалічним зламом; у воді і під дією кисню швидко абсорбує вуглекислий газ та воду.

NaOH                      Мол. м. 40,00

Н.г. отримують електролізом розчинів кам’яної солі натрію хлориду (галіту) з одночасним отриманням водню та хлору; на аноді (за рахунок розкладання галіту) виділяється хлор, а на катоді (за рахунок розкладання води) — водень, які виводяться із системи окремо. При цьому прикатодна зона збагачується розчином Н.г., який упарюють до отримання 42–50% Н.г. відповідно до стандарту. Розчин декантують, а готовий продукт передають на склад або на стадію упарювання для отримання твердого продукту з наступним плавленням або грануляцією.

Н.г. має такі властивості: pH ≈12,0 (0,05% водний розчин); pH ≈13,0 (0,5% водний розчин); pH ≈14,0 (5% водний розчин); Tпл — 318 °C; практично нерозчинний у етері, при 20 °C розчинний у гліцерині, 95% етиловому спирті (1:7,2), метанолі (1:4,2), воді при 20 °С (1:0,9), при 100 °C (1:0,3).

Н.г. широко використовується у фармацевтичних препаратах як буферний агент для надання розчинам відповідного рН, а також для отримання солей при реакції зі слабкими кислотами.

Зберігається у повітронепроникному неметалічному контейнері у прохолодному, сухому місці. При контакті з киснем Н.г. швидко абсорбує вологу й розріджується, але згодом знову стає твердим (унаслідок абсорбції діоксиду вуглецю й формування натрію карбонату).

Zhan X., Yin G., Ma B. Improved stability of 25% vitamin C parenteral formulation // Int. J. Pharm. — 1998. — № 173; Lewis R.J. ed. Sax’s Dangerous Properties of Industrial Materials, 11th edn. New York: Wiley, 2004; Gasser G. Creutzfeldt–Jakob disease [letter] // Br. Med. J. — 1990. — № 300; Perkowski C.A. Operational aspects of bioreactor contamination control // J. Parenter. Sci. Technol. — 1990. — № 44.