НАТРІЙ

НАТРІЙ, Na (Natrium < арабське al-natrûn) — хімічний елемент ІА групи третього періоду періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва з порядковим номером 11 і ат. м. 22,99; валентні електрони 3s1; металічний радіус — 0,189 нм; радіус іона Na+ — 0,198 нм; енергія іонізації — 5,14 еВ; густина — 0,98 г/см3. Н. у вигляді простої речовини має сріблястий колір та низьку Tпл — 97,83 °С. У вільному стані Н. не зустрічається. Значна кількість його солей розчинена у морській воді. Існує багато мінералів, які містять Н. у вигляді солей: хлоридів, сульфатів, нітратів, карбонатів. Це дуже поширений у природі елемент, вміст якого у земній корі становить приблизно 2,5%. Сполуки Н. входять у рослинні та живі організми, в останньому випадку головним чином у вигляді NaCl. У крові людини іони Na+ становлять 0,32%, у кістках — 0,6%, у м’яких тканинах — 0,6–1,5%. У техніці та лабораторіях Н. одержують електролізом розплаву солей або легкоплавких сумішей типу CaCl2 + NaCl. Його очищують методом перегонки. Н. має назву «лужний метал», тому що його гідроксид добре розчиняється у воді з утворенням сильної основи — лугу. У зв’язку з тим, що Н. на повітрі легко окиснюється, його зберігають у склянках під шаром гасу. При взаємодії з киснем повітря при звичайній температурі Н. вкривається плівкою оксиду, пероксиду та карбонату. З водою Н. реагує бурхливо — з вибухом:

2Na + 2H2O = 2NaOH + H2.

В атмосфері кисню він згорає, утворює пероксид:

2Na + О2 = 2NaO2.

За звичайних умов Н. згорає в атмосфері фтору і хлору:

2Na + F2 = 2NaF,

а при незначному нагріванні взаємодіє з сіркою, бромом, воднем та іншими неметалами, утворюючи відповідно сульфід, бромід, гідрид:

2Na + S = Na2S;

2Na + Вr2 = 2NaВr;

2Na + H2 = 2NaH.

Н. реагує з азотом при дії на азот електричного розряду:

6Na + N2 = 2Na3N.

Н. оксид (Na2О) можна одержати при недостатності кисню або взаємодією Н. з пероксидом:

4Na + О2 = 2Na2О;

2Na + Na2О2 = 2Na2О.

Н. оксид — безбарвний, інтенсивно реагує з водою, утворюючи гідроксид:

Na2О + Н2О = 2NaОН.

Н. гідроксид (NaОН) — безбарвна, дуже гігроскопічна кристалічна речовина, розчинна у воді та спиртах. У водних розчинах дисоціює майже повністю, тому належить до найбільш сильних основ (лугів):

NaОНNa+ + ОН-.

Н. гідроксид одержують електролізом водного розчину Н. хлориду, або вапняним способом, у основі якого знаходиться реакція взаємодії розчину соди або поташу з гашеним вапном:

Na2СО3 + Са(ОН)22NaОН + СаСО3.

Н. належить до макробіогенних елементів, які відіграють важливу роль у регуляції метаболізму живої клітини. При надлишку іонів Н. підвищується ламкість судин, порушується водний баланс в організмі. За дією на серцевий м’яз Н. є антагоністом калію, оскільки Н. розслабляє, а калій, навпаки, скорочує міокард. Нормальна робота серцевого м’яза (ритм) здійснюється при співвідношенні натрію і калію 0,5:1, якщо рН крові становить 7,0–7,425. Тварини живляться рослинним кормом, а в ньому міститься більше калію, ніж Н., тому потреби тварин у цьому елементі не покриваються. При його недостачі в організмі погіршується апетит, з’являється млявість, прагнення лизати різні предмети, а при більш значній недостачі шерсть втрачає блиск, розвиваються захворювання суглобів, погіршується засвоєння корму, знижується продуктивність тварин.

Н. входить до складу багатьох ЛП. Н. хлорид (NaCl) входить до складу крові та рідин організму, забезпечує сталість осмотичного тиску крові. Водний розчин Н. хлориду з масовою часткою 0,9% називають ізотонічним. Використовують його при значній втраті рідини в організмі внаслідок блювання, діареї, шоку, опіків, до і після операцій для підтримання об’єму плазми крові. Розчини більш високої концентрації (5% і 10%) називають гіпертонічними і використовують зовнішньо для вилучення гнійних ексудатів із ран. Н. гідрогенкарбонат (NaНСО3) нейтралізує хлоридну кислоту шлункового соку, виявляючи антацидні властивості. Н. гідрогенкарбонат застосовують при захворюваннях, що супроводжуються вираженим ацидозом, а також для боротьби з ацидозом при хірургічних втручаннях тощо. Н. нітрит (NaNО2) належить до серцево-судинних засобів, які виявляють антиангінальну дію; їх інколи застосовують внутрішньо при стенокардії та спазмах судин мозку. Препарати, що містять Н. бромід (NaBr), виявляють седативну дію. Як і солі калію та амонію, у низьких дозах він концентрується й посилює процеси гальмування у корі головного мозку. Н. бромід входить до складу Валокорміду та Кардіовалену. Н. йодид (NaI) використовують при необхідності в/в введення при пізніх сифілітичних змінах здорового нерва, при актиномікозі легень тощо. Його застосовують у вигляді 10% розчину. Н. йодид входить до складу протиастматичної мікстури та Солутану. Н. сульфід (Na2S) входить до складу Амінону (Aminonum 10%), який складається з гідролізату білка, Н. сульфіду та води. Його застосовують при гіпопротеїнемії, опіках, травмах, променевій хворобі та оперативних втручаннях. Н. фосфати — натрієві солі ортофосфорної кислоти (NaH2PO4, NаHPO4, Na3PO4) входять до складу Генотропіну, Т-фрезеніусу та Протамін-цинк-інсуліну для ін’єкцій. Генотропін (Genotropinum) містить Н. дигідроген-фосфат, Н. фосфат, соматотропнін, гліцин, манітол, крезол та воду. Цей препарат чинить анаболічну дію, викликає збільшення росту та маси тіла при карликовості, пов’язаній з недостачею гормону росту. АТГ-фрезеніус (ATG-fresenius) складається з Н. гідрогенфосфату, Н. хлориду та імуноглобуліну кроля. Препарат застосовують для профілактики і терапії кризів відторгнення трансплантатів. Ремондент (Remondentum) містить комплекс іонів Н., кальцію, магнію, купруму, мангану, феруму, цинку та фосфору. Він чинить протикарієсну дію. Н. сульфіт (Na2SO3·7H2O) входить до складу препарату Церукал. Цей препарат є регулятором рухової функції травного тракту та має протиблювотну дію. Н. сульфат є комплексною сполукою (Na2SO4·10H2O). Його призначають внутрішньо як проносний препарат. Н. тіосульфат використовують у вигляді аквакомплексу (Na2S2O3·5H2O), який виявляє антитоксичну, протизапальну та сенсибілізаційну дію. Н. тетраборат (використовують у медичній практиці також у вигляді аквакомплексу (Na2B4O7·10H2O), який застосовують зовнішньо як антисептичний та протизапальний препарат для спринцювань, полоскань та змащування горла при ангіні, хронічному фарингіті, тонзиліті, а також вагініті, сикозі, піодермі. Н. нітропрусид або Н. нітрозилпентаціаноферат (Na2[Fe(CN)5NO]·2H2O) має міотропну та спазмолітичну дію, розширює артеріоли та частково вени.

БМЭ. — М., 1981. — Т. 16; Машковский М.Д. Лекарственные препараты: В 2 т. — К., 2000. — Т. 1; Суховєєв В.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О., Приплавко С.О. Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000; Химическая энциклопедия. — М., 1992. — Т. 3; Чекман И.С., Пелещук А.П., Пятак О.А. и др. Справочник по клинической фармакологии. — К., 1987.