НАСТОЇ ТА ВІДВАРИ

НАСТОЇ ТА ВІДВАРИ (лат. infusa et decocta) — рідкі лікарські форми, які є водними витяжками з ЛРС, а також водними розчинами сухих або рідких екстрактів-концентратів. В. (Decoctum) виготовляють переважно із щільних частин рослини шляхом нагрівання залитої водою сировини на водяній бані протягом 30 хв. Н. (Infusum) виготовляють переважно з м’яких частин рослин, а також із сировини, яка містить леткі й такі, що руйнуються при тривалому нагріванні, речовини, нагріванням на водяній бані протягом 15 хв. Після закінчення нагрівання водні витяжки охолоджують при кімнатній температурі: настої — не менше 45 хв, відвари — протягом 10 хв. При приготуванні водних витяжок із ЛРС об’ємом 1000–3000 мл тривалість нагрівання на водяній бані для Н. збільшується до 25 хв, для В. — до 40 хв; час охолодження залишається попереднім (45 і 10 хв відповідно). На якість водних витяжок впливають такі фактори: співвідношення між кількістю сировини і екстрагенту; стандартність сировини; гістологічна будова сировини; ступінь подрібнення сировини; використана апаратура; температура і час настоювання; вплив ферментів і мікрофлори; хімічний склад діючих речовин, рН середовища. Якщо кількість ЛРС у рецепті не вказана, Н. та в. готують у співвідношенні 1:10. Н. з трави горицвіту, кореневища з коренями валеріани, трави конвалії, кореня китяток, сенеги, синюхи, собачого мила і морської цибулі готують з розрахунку 1:30. Витяжки з ЛРС, що містить сильнодіючі речовини, готують за прописом лікаря, а при відсутності вказівок про кількість сировини — у співвідношенні 1:400 і в основному з екстрактів-концентратів (термопсис та наперстянка). Кількість води, яка поглинається, залежить від гістологічного складу та ступеня подрібнення сировини. Тому при розрахунках необхідно використовувати індивідуальні коефіцієнти поглинання води сировиною. Коефіцієнт водопоглинання показує кількість рідини, утримуваної 1,0 г ЛРС стандартного ступеня подрібнення після віджимання в перфорованій ємності інфундирки. Стандартною вважається сировина, що відповідає вимогам НТД, яка повинна надходити в аптеки із зазначенням на упаковці вмісту в ній діючих речовин у відсотках або її біологічної активності в одиницях дії. Для одержання водних витяжок може застосовуватися тільки стандартна сировина або сировина з високим вмістом діючих речовин і підвищеною біологічною активністю. Ступінь подрібнення рослинного матеріалу повинен відповідати вимогам НТД до вказаної сировини. В аптечній практиці для приготування водних витяжок використовують методи гарячого й холодного екстрагування. У випадку вказівки «Сіtо», при необхідності швидко приготувати водну витяжку, настоювання проводять протягом 25 хв з наступним штучним охолодженням. Руйнівна діяльність ферментів припиняється при висушуванні рослин. Унаслідок цього велике практичне значення для стабілізації рослинної сировини має сушіння. Усі види свіжих рослин необхідно висушувати якомога швидше після їх збирання. В аптеках водні витяжки готують тільки з висушеної рослинної сировини, що зберігається в сухому і провітрюваному приміщенні. Для віджимання сировини використовують прес-цідилко, яке має вигляд невеликого металевого сита з товкачиком і вставною сітчастою основою або деколятор — металевий перфорований циліндр, що має пробку-поршень і закривається кришкою. У деколятор поміщають ЛРС і підвішують її в інфундирку з водою. Поршень служить для віджимання рослинної сировини, що залишилася після екстракції в деколяторі. Приготування водних витяжок проводять із використанням інфундирних або інфундирно-стерилізаційних апаратів, в які поміщають 1–3 інфундирки залежно від конструкції. Матеріал, з якого зроблена інфундирка (від лат. infundio — обливати, заварювати), також може впливати на якість виготовлюваних Н. та. в. Він не повинен взаємодіяти з рослинним матеріалом і екстрагованими активними речовинами, мати достатню теплопровідність і механічну міцність.

 БМЭ. — М., 1980 — Т. 12; Лікарські рослини / За ред. А.М. Гродзинського. — К., 1992; Тихонов А.И., Ярных Т.Г. Технология лекарств. — Х., 2002.