РОЗТОРОПША ПЛЯМИСТА

РОЗТОРОПША ПЛЯМИСТА (Silybum ma­ria­­num (L.) Gaertn.; silybum — латинізована грецька назва рослини silybon, тобто китиця; лат. marianus, a, um — від імені Діви Марії) — з родини айстрових (Asteraceae); народні назви: комочник, Мар’їно гостропестро, растопша, расторопша, татарин. Поширена в центральній та південній смузі європейської частини СНД, на Кавказі, у південній частині Західного Сибіру, у Середній Азії, у Західній Європі, Малій Азії, Північній Африці та південній частині Австралії. В Україні росте як бур’ян, на полях, уздовж доріг, на пустелях, смітниках та сухих місцях. Часто культивується на городах як декоративна та ЛР.

Р.п. — однорічна невибаглива рослина з прямостоячим стеблом до 150 см завд. Листя велике, перисто-лопатеве чи перисто-розсічене, шкірясте, темно-зелене, поцятковане блискучими білими смугами, звідси видова назва — плямиста, по краю пластинки та по жилках з нижньої сторони вкриті шпичаками. Квітки зібрані в круглі кошики на кінцях кожного стебла. Кошики верхівкові, одиночні, довгасті чи кулясті, на тонких квітконосах. Квітки трубчасті, рожеві, фіолетові чи білі. Кошики починають з’являтися з липня, плодоносить розторопша у серпні–вересні. Розмножується насінням. Плоди — сім’янки яйцеподібної форми, злегка здавлені з боків, довжиною 0,5–8 мм, шириною 2–4 мм. Поверхня гладенька, блискуча, іноді матова і поздовжньо-зморшкувата. Плоди плямисті, від чорного до світло-коричневого кольору, іноді з бузкуватим відтінком. Запах відсутній. Смак ледь гіркуватий.

Офіцинальним видом сировини є плоди Р.п. — Fructus Silybi mariani. Під час заготовки сировину збирають, сушать та очищують від домішок. Сухе насіння зберігають у мішечках у добре провітрюваному місці протягом 3 років.

Основними діючими речовинами плодів є флаволігнани, головними серед яких є силібін, силідіанін, силіхристин, 32% жирної олії, небагато етерної олії (0,08%), смоли, слиз, а також біогенні аміни (тіамін, гістамін) та близько п’яти флавоноїдів (таксифолін, кверцетин, дегідрокемпферол та ін.), глюкоза, фруктоза, рамноза, ксилоза, арабіноза, галактуронова кислота, аміно­кислоти, гідроксикоричні кислоти, вітаміни К, А, Е, сапоніни, дубильні речовини, а також макроелементи К (9,2 мкг/г), Са (16,6 мкг/г), Fe (0,08 мкг/г) і мікроелементи Al, Mg, Mn(0,1 мкг/г), Cu(1,16 мкг/г), Zn (0,71 мкг/г), Cr (0,15 мкг/г), Se (22,9 мкг/г), V (0,01 мкг/г), Sr, Pb.

У медицині застосовують вітчизняні препарати з плодів Р.п.: Силібор, Дарсил, Гепарсил та їх закордонні аналоги — Легалон, Карсил, Гепабене та ін. Їх вживають при різних за­хворюваннях печінки (у т.ч. гепатиті, цирозі), селезінки, жовчнокам’яній хворобі, коліті, холециститі, цукровому діабеті, захворюваннях крові, відкладеннях солей, болю у суглобах, запаленнях слизової оболонки шлунка та товстої кишки, геморої, атеросклерозі. У дерматології препарати Р.п. застосовують при вітиліго, псоріазі, облисінні, вуграх. Олія насіння Р.п. має проти­запальну, епітелізувальну, рано­загоювальну та гепатопротекторну дію, сприяє загоєнню виразок шлунка, покращує імунітет організму. Народна медицина використовує відвар коріння при зубному болю (у вигляді полоскань), проносі, за­тримці сечі, радикуліті та судомах. Медонос.

Літ.: Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Палов Г. Энциклопедия лекарственных растений. — Горький, 1998; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.