РЕНІН

РЕНІН (лат. ren — нирка) — протеолітичний фермент хребетних тварин, за хімічною структурою активного центру близький до пепсину. Р. — складова частина ренін-ангіотензинової системи, продукується юкстагломерулярними клітинами стінок аферентних артеріол ниркових клубочків і звідси надходить у кров та лімфу. Р. має абсолютну специфічність — гідролізує α-глобулін ангіотензиноген, який синтезується в печінці під впливом глюкокортикоїдів та естрогенів. Р. відщеплює від α-глобуліну N-кінцевий неактивний декапептид — ангіотензин І, який під дією спеціального ангіотензин-1-перетворювального ферменту (міститься у всіх тканинах, найбільше — в легенях і плазмі крові) перетворюється на октапептид — ангіотензин ІІ. Останній перетворюється на гептапептид — ангіотензин ІІІ. Ангіотензин ІІ спричиняє скорочення гладких м’язів судин, зниження інтенсивності кровообігу в нирках, зменшення виділення з організму рідини та солей, а також посилення секреції альдостерону кірковим шаром надниркових залоз; у високих концентраціях виявляє сильну судинозвужувальну дію й підвищує АТ.

Зменшення об’єму крові, а також вмісту позаклітинного Na+ або К+ підвищує синтез та виділення Р. Інгібітором Р. є похідне фосфатидилсерину, що міститься в плазмі крові. Вміст Р. у плазмі крові (активність у нормі — 0,9–3,3 нг/мл/г) буває підвищений у людей, хворих на есенціальну гіпертензію. Нирки виділяють у кров Р. у підвищеній кількості в умовах гіпоксії. Вміст Р. підвищується також при застосуванні естрогенів, фуросеміду, етакринової кислоти та азидних діуретиків, пероральних контрацептивів і знижується під впливом ангіотензину, дезоксикортикостерону, калію, β-адреноблокаторів.

Підвищення рівня Р. відбувається при вторинному гіперальдостеронізмі, злоякісній артеріальній гіпертензії, цирозі печінки, гепатиті, нефрозі, застійній серцевій недостатності, недостатності кори надниркових залоз. Зниження рівня Р. відбувається при первинному альдостеронізмі, раку надниркових залоз, при підвищенні АТ, ураженнях паренхіми нирок.

Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия / Под ред. С.С. Дебова. — М., 1982; Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Клиническая биохимия / Под ред. В.А. Ткачука. — М., 2002; Клиническая оценка лабораторных тестов. — М., 1985; Основы биохимии / А. Уайт, Ф. Хендлер, Э. Смит и др.: В 3 т. — М., 1981.