ПУЛЬС

ПУЛЬС (лат. pulsus — удар, поштовх) — періодичні коливання стінок кровоносних судин (артерій, вен) по типу поштовхів, зумовлені скороченнями серця. Артеріальний П. визначають, поклавши пальці руки на ділянку великої артерії, найчастіше променевої, розташованої у нижній третині передпліччя безпосередньо перед променезап’ястковим суглобом з боку великого пальця руки. М’язи рук людини, яка слухає П., не повинні бути напружені. На артерію кладуть два чи три пальці (як правило, вказівний і середній) і стискають її до повного припинення кровотоку; потім тиск на артерію поступово зменшують, оцінюючи основні властивості П. При цьому оцінюють такі якості П.: 1. Частота (нормальний або частий П.). При цьому варто пам’ятати, що у дітей П. у спокої частіший, ніж у дорослих. У спортсменів П. уповільнений. Прискорення П. відмічають при емоційному порушенні й фізичній роботі; при максимальному навантаженні у молодих людей ЧСС може зростати до 200 уд./хв і більше. 2. Ритм (ритмічний чи аритмічний П.). Частота П. може коливатися відповідно до ритму дихання. При вдиху вона підвищується, а при видиху знижується. Ця дихальна аритмія спостерігається в нормі, причому стає більш вираженою при глибокому диханні. Дихальну аритмію частіше виявляють у молодих людей і у людей з лабільною вегетативною нервовою системою. Точна діагностика інших видів аритмій (зокрема екстрасистол) може бути зроблена тільки за допомогою ЕКГ. 3. Висота (високий або низький П.). Амплітуда П. залежить, у першу чергу, від величини ударного обсягу та об’ємної швидкості кровотоку в діастолі, на яку впливає також еластичність судин, які амортизують поштовхи: при однаковому ударному обсязі амплітуда П. тим менша, чим більша еластичність цих судин, і навпаки. 4. Швидкість (швидкий або повільний П.). Крутизна наростання пульсової хвилі залежить від швидкості зміни тиску. При однаковій ЧСС швидкі зміни тиску супроводжуються високим П., а повільніші — низьким. 5. Напруга (твердий чи м’який П.) Напруга П. залежить головним чином від середнього АТ, тому що цю характеристику П. визначають за величиною зусилля, необхідного для того, щоб П. у дистальній (розташованій нижче точки віджимання) ділянці судини зник, а це зусилля змінюється при коливаннях середнього АТ. За напругою П. можна приблизно характеризувати систолічний тиск.

554657

 

БМЭ. — М., 1962. — Т. 27; Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Физиология человека: В 3 т. — Т. 2. / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. — М., 1996.