Протиблювотні препарати (лат. antiemetica) — ЛП, які купірують і запобігають блюванню. Протиблювотну дію можуть чинити речовини, які впливають на різноманітні ланки нервової регуляції. Так, напр., якщо блювання викликане місцевим подразненням шлунка, то зменшення збудження рецепторів шлунка і пригнічення нудоти та блювання може бути досягнуто прийомом місцевих анестетиків (бензокаїну, новокаїну), у разі необхідності можуть призначати в’яжучі та обволікаючі препарати. Для усунення збудження блювотного центру раніше в основному застосовували седативні та снодійні препарати. Важливі успіхи в отриманні більш специфічних, високоефективних протиблювотних препаратів центральної дії пов’язані з вивченням холінолітичних, протигістамінних, нейролептичних препаратів. Протиблювотна дія різноманітних нейротропних препаратів значною мірою пов’язана з їх впливом на нейромедіаторні системи блювотного центру і хеморецепторної пускової зони. Хеморецепторна зона містить дофамінові рецептори, в різних ядрах блювотного центру містяться холінергічні (мускаринові), гістамінові (Н1) і серотонінові (5-НТ3) рецептори. Холінолітичні препарати широко застосовують для профілактики та лікування морської та повітряної хвороб, хвороби Меньєра. З цією метою широко використовують антигістамінні препарати. Прикладом перших може бути дименгідринат, других — дифенгідрамін, прометазин. Ефективними протиблювотними препаратами є нейролептичні препарати групи фенотіазину (перфеназин, прохлорперазин, трифлуоперазин) та бутирофенону (галоперидол). До похідних фенотіазину, які мають сильний протиблювотний ефект і діють більш вибірково, ніж інші нейролептики, не викликають побічних ефектів, пов’язаних із загальною нейролептичною активністю, відносять препарат тіетилперазин. До препаратів, протиблювотна дія яких пов’язана переважно з блокадою центральних периферичних серотонінових (5-НТ3) рецепторів, відносять ондасетрон, тропісетрон, гранісетрон. Блокують серотонінові (5-НТ3) та дофамінові (D2) рецептори метоклопрамід, бромоприл, домперидон. Усі протиблювотні препарати виявляють вибіркову протиблювотну дію, протигикотний ефект чинять бромоприл та метоклопрамід. Підвищують тонус і рухову активність шлунка та кишечнику метоклопрамід, бромоприл, домперидон.
Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2002.