ПРОСТАГЛАНДИНИ

ПРОСТАГЛАНДИНИ — високоактивні тканинні регулятори, одна з груп простаноїдів (похідних простанової кислоти) — окремої групи оксиліпінів, яка містить П., ізопростагландини, тромбоксани і простацикліни — продукти циклооксигеназного шляху перетворення поліненасичених жирних кислот, найчастіше арахідонової (С20:4).

Prostaglandin.eps

Ферментні системи біосинтезу простаноїдів — велика група різноманітних за типом реакцій ферментів (оксигенази, пероксидази, редуктази, дегідрогенази, трансферази, ізомерази). Склад ферментної системи визначає специфічний для кожного типу клітин напрямок метаболізму поліненасичених жирних кислот. П. спершу були виділені зі сперми і вважалося, що вони беруть участь у багатьох репродуктивних процесах. Спочатку припускали, що ці речовини виникають у передміхуровій залозі, але насправді виявилося, що вони утворюються у сім’яних пухирцях. Утворення П. не обмежується репродуктивною системою; вони продукуються всіма тканинами. Розрізняють декілька класів П., які позначаються буквами латинського алфавіту. Поява п. D2 у сироватці крові свідчить про дегрануляцію і розвиток ранньої фази алергічної реакції негайного типу. Виявлено дуже мало випадків, у яких П. діють як справжні гормони. Найчастіше вони беруть участь в ендокринній регуляції як внутрішньоклітинні модулятори дії гормонів. П. впливають на всілякі ендокринні процеси, але іноді важко буває визначити, чи є їхня дія фізіологічною чи фармакологічною. Слід також зазначити, що хоча П. привертають увагу в ендокринології, не менш цікаві вони і для інших розділів фізіології. Вони мають багато різних кардіоваскулярних ефектів, включаючи модуляцію агрегації тромбоцитів і утворення бляшок, та інтенсивно діють на респіраторну систему, нирки, ШКТ і ЦНС. Ацетилсаліцилова кислота та інші жарознижувальні препарати є специфічними інгібіторами п.-синтази. Вони необоротно інактивують фермент шляхом ацилювання залишку серину поблизу активного центру, перекриваючи тим самим підхід субстрату до активного центру, завдяки чому забезпечується знеболювальна, жарознижувальна та антиревматична дія подібних препаратів. У шлунку такі препарати гальмують біосинтез П., які стимулюють виділення мукоїдів, захищають слизову оболонку від дії протеолітичних ферментів. Тому тривале застосування ацетилсаліцилової кислоти може викликати виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Біологічний словник / За ред. акад. К.М. Ситника і чл.-кор. НАНУ В.О. Топачевського. — К., 1986; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993.