ГАЛУЗЬ — сукупність підприємств, організацій, об’єднань, що характеризуються спільністю призначення випущеної продукції і наданих послуг, а також спільністю вихідної сировини, технічної та технологічної бази, особливим складом фахівців і специфічністю умов роботи. Розподіл господарства на Г. зумовлюється історично сформованим поділом праці. Першими значними Г. господарювання стали землеробство і скотарство. З часом галузева структура економіки істотно ускладнювалася в міру розвитку НТП, удосконалення продуктивних сил, підвищення вимог до номенклатури та якості продукції, появи нових потреб. Диференціація Г. — безперервний процес, який прискорюється з кожним новим етапом суспільного розвитку.
Внутрішня структура кожної Г. складна і передбачає цільові комплекси. Напр. паливна промисловість об’єднує нафтову, вугільну, газову, торф’яну промисловості, машинобудування — мале, середнє та велике машинобудування (крім того, можна розділити ці галузі і за характером продукції, що випускається — сільськогосподарське, паливне машинобудування тощо).
Усю сукупність Г. нар. господарства заведено поділяти на матеріальне виробництво та невиробничу сферу. Таке розмежування пов’язане з їх місцем у суспільному розподілі праці та якісних результатів. У матеріальному виробництві робота безпосередньо впливає на зовнішнє середовище і завжди переходить із форми діяльності у предметну форму. У невиробничій сфері робота безпосередньо впливає на людину, суспільні відносини як об’єкт діяльності, тому її результатом є корисний ефект впливу на людину. Між матеріальним і нематеріальним виробництвом існує взаємозв’язок у формі специфічного обміну діяльністю, яка нетотожна, хоча в обох сферах отримують певний ефект результатів праці зайнятих робітників.
Поряд із вищенаведеною існують також інші класифікації Г.: за економічним призначенням продукції (випуск засобів виробництва та предметів споживання); за характером впливу на предмет праці (видобувна та обробна промисловість); за функціональним призначенням продукції (виробництво основних і оборотних фондів); за характером технології (механічні та хімічні технології); за економічною особливістю Г. (матеріалоємні, трудомісткі, енергоємні, фондоємні).
Існує низка об’єктивних перешкод при групуванні підприємств у Г. Зазвичай основною ознакою групи вважають економічне призначення продукції за основним видом діяльності.
ЕЕ. У 3 т. / За ред. С.В. Мочерного. — К., 2000. — Т. 1; Экономика, организация и планирование промышленного производства / Под ред. Н.А. Лисицына. — Минск, 1990; ЭЭ / Под ред. А.И. Абалкина. — М., 1999.