ПОЛІМОРБІДНІСТЬ

ПОЛІМОРБІДНІСТЬ (грец. poly — багато + лат. morbos — хвороба), або мультиморбідність — наявність декількох захворювань у одного хворого. Початок захворювань, які формують синдроми П., та їх хронізація припадають на молодий (30–45 років) та середній (46–60 років) вік, а результат їх сумарного накопичення, період клінічної «демонстрації», починає проявляти себе відповідно в похилому віці (61–75 років). У більшості людей формування П. завершується до 60 років і само по собі старіння людини не тягне за собою арифметичного збільшення кількості захворювань. З віком у чоловіків підвищується частота виникнення остеоартрозу, катаракти, хронічного пієлонефриту, захворювань щитовидної залози. У жінок з віком частіше відмічають сечокам’яну хворобу, хронічний пієлонефрит, анемію, глаукому, ХОЗЛ. Незалежно від статі не змінюється частота ішемічної хвороби серця, проте осіб з цукровим діабетом ІІ типу, гіпертонічною хворобою, цирозом печінки, жовчнокам’яною хворобою стає вірогідно менше.

Однією з причин розвитку П. можна вважати групу захворювань, об’єднаних одним патогенетичним механізмом, напр., пов’язаних з атеросклерозом судин: ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, атеросклероз судин нижніх кінцівок, атеросклероз мезентеріальніх судин, дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія. Наступна причина П. — ятрогенія: тривале застосування ЛП призводить до розвитку ускладнень, які переростають на самостійні нозологічні форми. Поліпрагмазія внаслідок П. призводить до різкого зростання імовірності розвитку системних та небажаних ефектів ЛП. Небажані побічні ефекти, які дають нову клінічну симптоматику, далеко не завжди беруться лікарями до уваги та не враховуються, тому що розцінюються як вияв одного з факторів П. і спричиняють призначення ще більшої кількості ЛП. Класичний приклад — тривале застосування глюкокортикостероїдів. Ще один шлях розвитку П. — причинно-наслідкова трансформація: наявне захворювання призводить до функціональних, а потім і до органічних порушень у системі органів, об’єднаних загальними функціями, та послідовного розвитку низки нозологічних форм. Наявність декількох захворювань у одного хворого слід розглядати не як випадкове їх поєднання, а як результат спільного патогенетичного процесу, який розвивається під впливом одного або декількох факторів, що порушують нормальну систему функціонування органів. Системний аналіз П. дозволяє виявити ці фактори та спрямувати лікувально-профілактичні заходи на їх попередження, ліквідацію або послаблення. Знання можливих механізмів формування П. допомагає медичному працівнику в діагностиці захворювань (див. Діагностика), дозволяє уникнути поліпрагмазії (див. Поліпрагмазія). Застосування ЛП, що впливають на єдиний патогенетичний механізм захворювань, допомагає отримати позитивний результат при мінімальному використанні лікарської терапії (див. Фармакотерапія).

Лазебник Л.Б., Дроздов В.Н. Возраст и клинические проявления болезней [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.rusvrach.ru/articles/ms-6–2003str2–6.