ПОЛІМІКСИНИ (грец. poly — багато + лат. mixtus — змішаний) − природні антибіотики поліпептидної структури. На сьогодні до них належить поліміксин В. За механізмом дії П. порушують структуру та функцію цитоплазматичної мембрани мікробних клітин; виявляють бактерицидну дію. П. активні відносно грамнегативних бактерій, таких як сальмонели, шигели, клебсієли, ентеробактера, кишкової та гемофільної палички, гемофільної інфлюенци та синьо-зеленого гною. Помірно чутливі до них фузобактерії та бактероїди (крім В. fragilis). Природну стійкість до П. мають протей, серація, грамнегативні коки та вся грампозитивна флора. Використовують П. при синьогнійної інфекції та при її стійкості до уреїдопеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, фторхінолонів. Тяжкі грамнегативні інфекції (крім протейної) викликані множинностійкими лікарняними штамами.
П. виявляють різноманітні побічні ефекти. З боку нирок: нефротоксична дія, яка вперше може виявлятися підвишенням рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові. Можливий развиток гострого тубулярного некрозу з вираженою протеїнурією та гематурією. З боку ЦНС: парестезії, запаморочення, слабкість, периферичні полінейропатії, порушення свідомості, слуху, психічні розлади. Можлива нервово-м’язова блокада із загрозою розвитку паралічу дихальних м’язів. Місцеві реакції: біль при в/м введенні, при в/в введенні − флебіти та тромбофлебіти. Алергічні реакції: кропив’янка, висип, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія, колапс.
У зв’язку із зазначеними побічними ефектами П. їх не використовують при: нирковій недостатності, міастенії, ботулізмі, вагітності (П. проходять крізь плаценту та можуть чинити токсичну дію на плід), а також в період годування грудьми. П. слід призначати тільки за відсутності безпечнішої альтернативи. Дітям віком <12 років слід приймати з обережністю, враховуючи високу токсичність П. Людям похилого віку також слід приймати П. з обережністю через підвищений ризик нефротоксичності (у зв’язку з віковими змінами функції нирок можливе зниження екскреції препарату) та нейротоксичності (особливо порушень слуху). Не слід поєднувати П. з аміноглікозидами та амфотерицином В, цефалоспоринами, ванкоміцином, індометацином (підвищення ризику нефротоксичності); з міорелаксантами та анестетиками (загроза розвитку паралічу дихальних м’язів); із курареподібними засобами, анестетиками, тетрациклінами, хлорамфеніколом (порушується нервово-м’язова передача). При тривалому використанні вушних або очних крапель можливий ризик ототоксичної дії на плід. П. не можна вводити в одному шприці з гепарином (утворюється осад). П. несумісні з ізотонічним розчином натрію хлориду, розчинами амінокислот. У комбінації з солями бензилпеніциліну та еритроміцину активність П. підвищується.
Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2004; Практическое руководство по антиинфекционной терапии / Под ред Л.С. Страчунского, Ю.Б. Белоусова, С.Н. Козлова. — М., 2002; Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія. — Тернопіль, 2002; Харкевич Д.А. Фармакологія. — М., 1999.