ПОЗИКА

ПОЗИКА — форма залучення коштів, за якою одна сторона передає у власність або оперативне управління іншій стороні матеріальні цінності, які позичальник зобов’язується повернути на умовах, зазначених у договорі. П. державна — це залучення коштів до Державного бюджету на основі кредиту, коли держава виступає в ролі боржника. Розрізняють внутрішні та зовнішні державні П. Внутрішні державні П., у свою чергу, класифікуються за такими ознаками: 1) за правом емісії та складом позичальників: державні (емітуються урядом — облігації зовнішньої та внутрішньої державної П.); муніципальні (емітуються місцевими органами влади — муніципальні П.); 2) за ознакою отримувачів П.: П., що реалізуються серед населення (фізичних осіб); П., що реалізуються серед юридичних осіб, універсальні; 3) залежно від форми виплати доходів: процентні (з певною відсотковою ставкою купону до номінальної вартості); виграшні (з правом отримання матеріальних цінностей, що розігруються серед власників облігацій); процентно-виграшні; безпрограшні (гарантують одержання певного товару); безпроцентні (цільові); 4) за терміном погашення: короткострокові; середньострокові; довгострокові; 5) за методом розміщення: добровільні; П., що розповсюджуються за підпискою; примусові; 6) за наявністю носія: облігаційні (емісія державних цінних паперів); безоблігаційні (оформлюються шляхом запису у боргових книгах, укладанням договорів); 7) залежно від обігу на ринку: ринкові (вільно купуються та продаються на ринку); неринкові (не можуть вільно змінювати своїх власників і не підлягають обміну на ринку, зазвичай емітуються з метою залучення певних інвесторів); 8) залежно від забезпеченості боргових зобов’язань: заставні (забезпечуються певним майном, доходом, матеріальними цінностями); беззаставні (забезпечуються майном держави чи муніципалітету); 9) залежно від методу визначення доходу: боргові зобов’язання з твердим доходом; боргові зобов’язання з «плаваючим» доходом (ставка систематично переглядається з урахуванням інфляції, бюджетних процесів, макроекономічних показників держави); 10) залежно від обов’язку позичальника дотримуватися терміну погашення П.: зобов’язання з правом дострокового погашення; зобов’язання без права дострокового погашення; 11) залежно від варіанту сплати боргу: одноразові; серіями (рівними частками, з регресією платежу, з прогресією платежу). П. міжнародних фінансових інститутів є формою функціонування іноземного капіталу. Для країни позичальника вони формують державний зовнішній борг. Серед перспективних напрямків фінансування розвитку ФП можуть стати консорціальні П., які об’єднують кількох кредиторів, що в сукупності формують кредитну суму великого розміру. Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюється кредитною угодою. У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька кредиторів (як правило, банків), а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується проект, що фінансується.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси / За заг. ред. В.Д. Базилевича. — К., 2002; Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. — К., 2000; Фінанси підприємств // Керівник авт. кол. і наук ред. проф. А. М. Поддєрьогін. — К., 2002; Hayes S., Spence M., Marks D. Competition in Investment Banking Industry. — Cambr., 1983.