ПОДРАЗЛИВІСТЬ

ПОДРАЗЛИВІСТЬ — властивість клітин живого організму активно змінювати свою життєдіяльність під впливом зовнішніх факторів (подразників). П. є однією з основних характеристик живих організмів, що зумовлює їх здатність пристосовуватись до мінливих умов існування. Механізм П. пов’язаний з функціональними особливостями поверхневої мембрани клітини (див. Мембрани біологічні), що містить необхідні для реагування на подразники рецепторні молекулярні структури (див. Рецептори). Взаємодія подразника з цими структурами є початком ланки мембранних (див. Біопотенціали) та внутрішньоклітинних процесів, що зрештою зумовлюють відповідну реакцію клітини. П. у одноклітинних і нижчих багатоклітинних організмів, які здатні відповідати на механічні, хімічні (іноді світлові та температурні) подразники, виявляється у зміні їх рухової діяльності (так звані таксиси). У одноклітинних організмів може мати місце диференціювання їх поверхні залежно від розміщення на ній рецепторних структур, чутливих до певних видів подразників. У багатоклітинних організмів за типом П. диференціюються окремі клітини. В деяких клітинах П. стає їх основним функціональним призначенням і набуває форми збудливості; у таких клітин у відповідь на дію подразника виникає особлива реакція — збудження. Збудження служить сигналом про дію подразника, що передається до іншої частини клітини і запускає там відповідні клітинні реакції. До збудливих клітин відносять нервові, м’язові та деякі секреторні клітини. Деякі нервові клітини відзначаються особливо високою чутливістю до дії зовнішніх подразників (напр. механо-, терморецептори); основною функцією інших є проведення збудження (виникає нервовий імпульс). Завдяки наявності у нервових клітин аксонів вони можуть передавати сигнали про дію подразників на велику відстань. Поряд із забезпеченням взаємодії організму із зовнішнім середовищем П. є також механізмом, що об’єднує клітини багатоклітинного організму у функціональні системи та регулює діяльність цих систем. Такий механізм ґрунтується на виробленні клітинами певних хімічних речовин, що виділяються у міжклітинне середовище і діють там або безпосередньо на поверхню інших клітин (медіатори), або переносяться за допомогою кровообігу та лімфообігу (гормони). Клітини, що сприймають медіаторні та гормональні впливи, відзначаються чутливістю до відповідних хімічних факторів завдяки відповідним рецепторним структурам на їх поверхневій мембрані. П. вимірюється при дослідженні відповідних клітинних чи системних реакцій під час дії подразників різної інтенсивності. Посилення реакції при постійній силі подразнення розглядається як підвищення П. Відношення між силою подразнення та величиною реакції є нелінійним. Реакція виникає лише при досягненні подразненням певної сили.

 Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Фізіологія з основами анатомії людини / Л.М. Малоштан, О.К. Рядних, Г.П. Жегунова та ін. — Х., 2003.