ПІРИМІДИНОВІ ОСНОВИ

ПІРИМІДИНОВІ ОСНОВИ (піримідини) — природні органічні сполуки, похідні гетероциклу піримідину. Три головні П.о. — цитозин, урацил і тимін існують у різних таутомерних формах — лактимній і лактамній, причому остання є більш стійкою і саме в ній П.о. входять до складу нуклеозидів, нуклеотидів, нуклеїнових кислот, коферментів, макроергічних сполук (ЦТФ, УТФ, ТТФ) та інших БАР.

Pirimidinovi_osnovy.eps

Лактамні форми

П.о. можуть бути екзогенного (надходять у складі біологічних молекул їжі), а також ендогенного походження (їх синтез здійснюється у клітинах організму людини). Цитозин та урацил входять до складу РНК, а тимін та цитозин — ДНК. Крім трьох головних П.о., відомі також рідкісні або мінорні піримідини, напр. 5-метилцитозин, 5-гідроксиметилцитозин, 5-гідроксиметилурацил та деякі інші, що зустрічаються у складі нуклеїнових кислот (частіше — у транспортних РНК) у невеликій кількості.

В останні роки деякі синтетичні похідні піримідину використовуються як ЛП. Вони за природою подібні до природних метаболітів (У, Т, Ц), проте не повністю їм ідентичні (антиметаболіти). Напр., флуороурацил використовують як протипухлинний препарат.

Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Біологічний словник / За ред. акад. К.М. Ситника і чл.-кор. НАНУ В.О. Топачевського. — К., 1986.