ТРАНСМІСИВНІ ХВОРОБИ

ТРАНСМІСИВНІ ХВОРОБИ (від лат. transmissio — перехід, передача) — група паразитарних та інфекційних захворювань людини і тварин, збудники яких передаються членистоногими. Зараження відбувається при укусі комарами, кліщами, блохами, москітами, а також при потраплянні інфікованих виділень переносників на шкіру, слизові оболонки та іншим шляхом. Розрізняють облігатно-Т.х., що передаються тільки специфічними переносниками (малярія, москітна (флеботомна) гарячка, кліщовий та вошивий поворотний тиф, жовта гарячка, сезонні енцефаліти — кліщовий та комариний, шкірний лейшманіоз), та факультативно-Т.х., збудники яких розповсюджуються різними шляхами (повітряно-крапельним, травним, безпосередньо від людини до людини), у т.ч. переносниками (чума, туляремія, гарячка Ку). Облігатно-Т.х. належать до кров’яних інфекційних хвороб, бо вхідними воротами й основним середовищем для розмноження збудника є кров та лімфа. Багатьом Т.х. властива природна вогнищевість.

Профілактику більшості Т.х. проводять шляхом зменшення чисельності переносників (дезінсекція). За допомогою цього заходу вдалося ліквідувати такі захворювання, як поворотний тиф, москітна гарячка, шкірний лейшманіоз. При природно-вогнищевих Т.х. нерідко більш ефективними є заходи щодо зниження чисельності диких тварин — джерел збудників, напр. гризунів при чумі та пустельному шкірному лейшманіозі; застосування захисного одягу і репелентів; у ряді випадків — вакцинація (при туляремії, жовтій гарячці), хіміопрофілактика (при сонній хворобі). Крім того, заходи профілактики включають імунізацію людини і тварин.

 Покровский В.И., Пак С.Г., Брико Н.И., Данилкин Б.К. Инфекционные болезни: Учеб. для ВУЗов. — М., 2007; Ющук Н.Д. Эпидемиология инфекционных болезней: Учеб. пособие: 3-е изд., перераб. и доп. — М., 2014.