ТИРЛИЧ ЖОВТИЙ

ТИРЛИЧ ЖОВТИЙ — Gentiana lutea L., родини тирличеві — Gentianaceae, назва походить від грец. назви рослини gentiane за ім’ям іллірійського царя Гентія, який вперше застосував корінь цієї рослини для лікування чуми в 167 р. до н.е. (Пліній-старший — «Природна історія»; lutea лат. — жовта; рос. назва — горечавка желтая). Рід Gentiana налічує понад 500 видів, які ростуть переважно на альпійських луках усіх гірських систем світу, крім гір Африки. У медицині застосовується Т.ж. — Gentiana lutea L. та тирлич крапчастий — Gentiana punctata L. із жовтим дзвоникоподібним віночком, покритим темними цятками. Тирлич крапчастий можна знайти в Українських Карпатах і Татрах частіше, ніж Т.ж. Найменше БАР містить сировина тирличу ваточниковидного — Gentiana asclepiadea L., який росте в Карпатах, і тирличу перехреснолистого — Gentiana cruciata L., що поширений в південній частині лісових районів України і в лісостепу, в Криму, на Кавказі, в Західному Сибіру та Казахстані. У нар. медицині застосовується також тирлич звичайний, або тирлич блакитний — Gentiana pneumonanthe L. (син. Pneumonanthe vulgaris). Повноцінним замісником Т.ж. може бути тирлич роздільночашечковий — Gentiana schistocalyx C. Koch. з великою кореневою системою, який росте на Кавказі. У нар. медицині Сибіру, Далекого Сходу, Китаю, В’єтнаму, Тибету використовують з лікувальною метою надземну частину і підземні органи видів G. barbata (Froel.) Ma, G. macrophylla Pall., G. algida Pall., G. scabra Bunge, G. dahurica. Т.ж. — офіцинальна рослина, ЛРС є коренi тирличу — Gentianae radices. Рослина багаторічна трав’яниста, з коренями 15 см завд., 1–4 см завш. Поверхня кореня має повздовжні, кореневища — поперечні зморшки. На зламі добре видно жовту деревину, забарвлення якої зумовлено наявністю ксантону гентизину, і темну кору. Стебло прямостояче, 60–120 см завв. Листки супротивні, еліптичні або широкоеліптичні, цілокраї, завд. до 30 і завш. до 15 см, з 5 або 7 поздовжніми жилками. Нижні листки короткочерешкові, верхні — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, на довгих квітконіжках, зібрані в пазушні напівзонтики по 3–11 квіток, чашечка плівчаста, коричнево-жовта, дво-, п’ятизубчаста, з одного боку майже до основи надрізана; віночок колесоподібний, глибокороздільний, 6–7 см завд., жовтий. Плід — видовжена коробочка. Корені заготовляють рано навесні або восени. Викопують рослини, що досягли 4 років (на плантаціях корінь тирличу заготовляють на 5–6-й рік росту). Сировину очищають від ґрунту, відділяють стебло, миють у холодній воді, ріжуть на шматки, при необхідності розщеплюють уздовж, сушать на сонці або в сушарках при температурі 50–60 °С дуже швидко, щоб уникнути ферментації, при якій гіркі глікозиди інактивуються. Тирлич — рідкісна рослина, яка зустрічається в Карпатах. Занесена до Червоної книги України. Тирлич уведено в культуру. Ведуться роботи щодо вирощування культури тканини коренів тирличу — підібрано умови для інтенсивного росту та отримання тривалокультивованих неморфогенних калюсних тканин Т.ж. і тирличу блакитного.

Корені Т.ж. містять секоіридоїди — генціопікрин (2,5%), його глікозиди — генціопікрозид, амарогентин, амаропанін, амаросверин; ксантони — гентіозид, гентизин, ізогентизин, мангіферин; алкалоїди — похідні піридину — генціанін, генціанідин, дисахарид генціабіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини, аскорбінову кислоту. Корені не накопичують крохмаль, запасають специфічний трисахарид генціанозу (понад 5%), інші олігосахариди. Вміст амарогентину і генціопікрозиду в коренях Т.ж. залежно від місяця заготівлі сировини коливається від 0,012–0,033 до 1,10–1,55%; у надземній частині — 0,32–0,90% маси сухої речовини. До цвітіння в листі накопичується в основному О-глікозиди ксантону, в період цвітіння збільшується вміст С-глікозидів. У коренях Т.ж. та інших видах ідентифіковано фенолкарбонові (саліцилова, гентизинова) і гідроксикоричні (ферулова, п-гідроксикорична) кислоти. Найбільш характерними для них є пірокатехова, п-гідроксибензойна, о-гідроксифенілоцтова, гомопротокатехова, м-гідроксибензойна кислоти. У надземній частині Т.ж. виявлено флавоноїди ізоорієнтин, ізовітексин та їх 211-О-глікозиди, G. arisanensis Hayata — ізовітексин, ізовітексин-611-O-глюкозид, ізоорієнтин, ізоорієнтин-611-O-глюкозид, лютеолін, лютеолін-7-O-β-D-глюкозид, G. barbata (Froel.) Ma — апігенін, генкванін, хризоеріол, космосиїн, тіліанін, цинарозид, ізоскопарин, 7-О-глюкозид діосметину.

З коренів тирличу даурського G. dahurica виділено та ідентифіковано понад 20 БАР, серед них 10 іридоїдів: генціопікрозид, 61-О-β-D-глюкопіранозил-генціопікрозид, скарбан, олівірозид, сверціамарин, 1-О-β-D-глюкопіранозил-амплексі, епі-кінгісид, кінгісид, логанієва кислота і логанін; три екдистероїди: аюгастерон С, 20-гідроксіекдизон, 20-гідроксіекдизон-3-ацетат; чотири лігнани: дегідродиконіферил-4,γ1-β-D-глюкопіранозид, сирингарезинол-О-β-D-глюкопіранозид, ліріодендрин, ларицирезинол-О-β-D-глюкопіранозид; один фенілпропаноїд — коніферил; два тритерпеноїди: похідне олеанолової та робурикової кислот. У G. scabra Bunge знайдено тритерпеноїди дамаранового і гопанового типу: хіратенол, лупеол, α-амірин, гоп-17(21)-єн-3-он, гоп-17(21)-єн-3β-ол, (20S)-дамара-13(17),24-дієн-3-он, (20R)-дамара-13(17),24-дієн-3-он, хірат-16-єн-3-он, хірат-17(22)-єн-3-он, 17β,21β-епоксигопан-3-он).

Секоіридоїди надають вираженого гіркого смаку кореням видів родини тирличевих, який проявляється в розведеннях екстрактів 1:10 000–1:30 000 залежно від походження рослини. Основною гіркотою є амарогентин (вміст 0,01–0,05%) — це найбільш гірка природна субстанція з індексом гіркоти 58 000 000.

Відвар коренів покращує травлення, збуджує апетит, виявляє жовчогінний ефект, протизапальну і антисептичну активність. У гомеопатії застосовується свіже коріння при відсутності апетиту, зниженні травної функції. В експерименті виявлено гепатопротекторний ефект екстракту надземної частини Т.ж., який зумовлений вираженою антиоксидантною і мембраностабілізуючою дією. Коріння тирличу широко застосовують у китайській і корейській медицині. Тибетська медицина рекомендує квітки і траву G. grandiflora Laxm. і G. macrophylla Pall. при хворобах горла і легенів, шлунка, кишечнику, жовчного міхура і матки, а також для лікування раку. У Китаї G. macrophylla входить до складу комплексних препаратів, які застосовуються при епідеміях грипу, а також як сечогінний засіб (при нефриті, атеросклеротичних інсультах) і засіб для лікування лепри. Коріння G. scabra Bunge застосовують як жарознижувальний, знеболювальний, кровоспинний, протиглисний і тонізуючий засіб, для поліпшення пам’яті й апетиту, для лікування енцефаліту, артеріальної гіпертензії, захворювань печінки, діареї, малярії, ангіни, гематурії, кон’юнктивітів, артритів, при парезах після інсультів; зовнішньо — при деяких шкірних захворюваннях, інфікованих ранах і виразках, а також як зовнішній кровоспинний і протизапальний засіб. G. barbata (Froel.) Ma народи Тибету вважають хорошим жовчогінним засобом, використовують для лікування малярії, при шлунково-кишкових захворюваннях, гострих і хронічних інфекціях. Тибетська медицина рекомендує G. algida Pall. при інтоксикаціях, для лікування онкологічних захворювань, захворюваннях легенів і горла. За даними індійської й тибетської медицини, види родини тирличевих допомагають при натуральній віспі. У монгольській народній медицині G. pneumonanthe L. застосовують при захворюваннях печінки, отруєннях, для профілактики при епідеміях. Відвари коренів тирличу даурського застосовують при артритах.

Amarogetin.eps

Genciopikrozid.eps

Amarogetin2.eps

Genciozid.eps

Mangiferin.eps

Roburikova.eps

Gencianin.eps

Gencianidin.eps

Сума іридоїдів, ксантонів, лігнанів, тритерпеноїдів виявляє противірусну дію, пригнічує ЦОГ як 1-го, так і 2-го типу, проявляє сильний протизапальний ефект при ревматоїдному артриті. В експерименті виявлено цитотоксичність окремих фенольних сполук коренів тирличу. Продукт гідролізу іридоїду генціопікрозиду генціогенол в експерименті виявив виражену протигрибкову активність на рівні ністатину. Ксантон мангіферин є стимулятором ЦНС, зокрема, чинить антидепресантну дію, має кардіотонічну і діуретичну активність, усуває гіперкаліємію, тим самим може знижувати токсичність калію, має антибактеріальну, протитуберкульозну і противірусну активність.

Ізоорієнтин-611-О-глюкозид (виділено з G. arisanensis Hayata) має антиоксидантні властивості, є збирачем (скавенджером) вільних радикалів супероксиду, пероксиду і гідроксилу, пригнічує окиснення ліпопротеїдів низької щільності, ініційоване іонами Cu2+.

Izoorientin.eps

На моделях тетрахлорметанового гепатиту і гепатиту, індукованого у мишей введенням бактеріального ліпополісахариду і вакцини БЦЖ, доведено, що гепатопротекторні властивості має також генціопікрозид. Алопатичні й гомеопатичні численні препарати іноземних виробників, які містять сумарні екстракти коренів Т.ж., застосовують при атонії й секреторній недостатності органів ШКТ, анорексії, дискінезії жовчних шляхів, для загального зміцнення організму. Коріння Т.ж. використовують у пивоварінні для надання пиву своєрідної гіркоти («оксамитового» смаку). В Австрії виготовляють горілку, настояну на корінні Т.ж. Застосування препаратів тирличу у високих дозах і після їди призводить до погіршення травлення, викликає почервоніння обличчя, головний біль та запаморочення. З обережністю слід їх застосовувати при підвищеній подразливості слизової оболонки шлунка, можуть посилювати біль, зумовлений підвищеною кислотністю шлункового соку. ЛП з коренів Т.ж. протипоказані хворим на артеріальну гіпертензію, жінкам у пізні терміни вагітності та в період лактації.

Алпизарин [Электронный ресурс] URL: http://www.biomedservice.ru/preparat/libr_alpizarin.pdf; Бутаяров А.В., Батиров Э.Х., Таджибаев М.М., Маликов В.М. Изучение ксантонов двух видов растений рода Gentiana // Тезисы докладов конференции молодых ученых ИХРВ. — Ташкент, 1992; Глызин В.Н., Николаева Г.Г., Даргаева Т.Д. Природные ксантоны. — Новосибирск, 1986; Куцик Р.В., Зузук Б.М. Горечавка желтая (Gentiana lutea L.) (аналитический обзор) // Провизор. — 2003. — Вып. 4. — № 5. [Электронный ресурс] URL: http://www.provisor.com.ua/archive/2003/N4/art_36.htm; Михайлова Т.М., Оленников Д.Н., Танхаева Л.М. Биологическое действие природных ксантоновых соединений // Сиб. мед. журн. — 2005. — Т. 56. — № 7; Мунхжаргал Н., Зибарева Л.Н., Эбель А.Л. и др. Виды семейства Gentianaceae — перспективные источники экдистероидов, ксантонов и иридоидов // Биоразнообразие, проблемы экологии горного Алтая и сопредельных регионов: настоящее, прошлое, будущее: Матер. межд. конф. Горно-Алтайск, 2008, сентябрь [Электронный ресурс] URL: http://e-lib.gasu.ru/konf/ biodiversity/2008/2/index.html; Николаева Г.Г., Глызин В.И., Кривут Б.А. и др. Гликозиды — производные пирона из Gentiana schistocalyx // ХПС. — 1980. — № 6; Николаева Г.Г., Глызин В.И., Фесенкo Д.А., Патудин А.В. Ксантоновые соединения Gentiana barbata Froel // ХПС. — 1980. — № 2; Перельсон М.Е., Шейнкер Ю.Л., Савина А.А. Спектры и строение кумаринов, хромонов и ксантонов. — М., 1975; Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990; Таджибаев М.М., Бутаяров А.В., Батиров Э.Х., Маликов В.М. Ксантоны и флавоноиды Gentiana Algida и G. karelinii // ХПС. — 1992. — № 2; Тожибоев М.М., Ботиров Э.Х., Усманова Г.А. Фитохимическое исследование ксантонов и флавоноидов Gentiana // Химия растительного сырья. — 2010. — № 1; Энциклопедия растений Сибири. Циминалис (горечавка) Карелина — Ciminalis karelinii (Griseb.) Zuev. [Электронный ресурс] URL: http://skazka.nsk.ru/atlas/id.149; Ando H., Hirai Y., Fujii M. et al. The chemical constituents of fresh Gentian Root // J. Nat. Med. — 2007. — Vol. 61, № 3; Chen Y., Wang G.K., Wu C., Qin M.J. Chemical constituents of Gentiana rhodantha // Zhongguo Zhong Yao Za Zhi. — 2013. — № 38; Flavonoids. Chemistry, Biochemistry and Application / Ed. by Q.M. Andersen, K.R. Markham. — N-Y., 2006; Hostettmann К., Miura I. A new xanthone diglucoside from Swertia perennis L. // Helv. Chim. Acta. — 1977. — Vol. 60; Jensen S.R., Schripsema J. Chemotaxonomy and pharmacology of Gentianaceae / Ed. by L. Strume, V. Albert // Gentianaceae — Systematics and Natural History. Camdridge University Press. — 2002 [Jelektronnyj resurs]. URL: http://organisk.kemi.dtu.dk/SRJ/Gentianaceae_Chemotaxonomy.pdf; Mabry T.J., Markham K.R., Thomas M.B. The Systematic Identification of Flavonoids. — N.-Y., 1970; Mihailović V., Matić S., Mišić D. et al. Chemical composition, antioxidant and antigenotoxic activities of different fractions of Gentiana asclepiadea L. roots extract // EXCLI Journal. — 2013. — № 12; Park H.-S., Lim J.H., Kim H.J. et al. Antioxidant Flavone Glycosides from the Leaves of Sasa borealis // Arch. Pharm. Res. — 2007. — Vol. 30, № 2; Rivaille P., Massicat J., Guyot M., Plouvier V. Xanthones from Gentiana kochiana, Swertia decussata and S. perennis (Gentianaceae) // Phytochemistry. — 1969. — Vol. 8; Urbain A., Marston A., Sintra Grilo L. et al. Xanthones from Gentianella amarella ssp. acuta with Acetylcholinesterase and Monoamine Oxidase Inhibitory Activities // J. Nat. Prod. — 2008. — Vol. 71, № 5.