РАУВОЛЬФІЯ

РАУВОЛЬФІЯ — рід раувольфія (Rauwolfia) родини Барвінкових або Кутрових (Apocynaceae) — великий рід, що охоплює від 45 до 100 видів. Це тропічні і субтропічні деревні чагарникові або навіть трав’янисті рослини. Свою назву рід отримав від імені ботаніка Леонарда Раувольфа (1582), який після експедиції в Азію, зокрема в Індію, описав рослину, яку місцеві жителі використовували від укусів змій. На згадку про нього в 1703 р. французький ботанік Шарль Плюм’є назвав цілий рід рослин раувольфією. Найвідоміший представник цього роду — Р. зміїна (Rauwolfia serpentina Benth., syn. Rauwolfia obverse, Rauwolfia trifoliata) — вічнозелений напівчагарник до 1 м завв. з коротким кореневищем і довгими, до 3 м, коренями, які мають неприємний запах і гіркий смак. Листки супротивні або в мутовках по 3–5, мають довгасто-яйцеподібну, обернено-яйцеподібну або ланцетну форму і короткий черешок. Квітки з білим або темно-рожевим віночком, зібрані в верхівкові або пазушні зонтикоподібні суцвіття. Плід складається з двох зрощених пурпурних, іноді майже чорних, кістянок з округлими жовтувато-коричневими насінинами.

Офіцинальними рослинами є Р. зміїна, Р. блювотна — Rauwolfia vomitoria Afz., Р. сіра (сива) — Rauwolfia canescens L. — syn. Rauwolfia tetrapfylla, Rauwolfia heterophylla Willd., Rauwolfia hirsuta Jacq., Rauvolfia nitida Jacq., R. angustifolia Salisb., R. lanceolata A.DC. Сировина — корінь Р. Rauwolfiae radix. Батьківщина Р. зміїної — Індія, тропічні райони Гімалаїв, Північна і Центральна Бенгалія, а також Бірма, Цейлон (Шрі-Ланка), Таїланд, острів Ява; у дикому стані зустрічається по узліссях тропічних лісів, у горах піднімається до висоти 1200 м. Проте основну масу сировини цієї рослини отримують у культурі. В Індії вирощують Р. сиву; у дикому стані цей вид росте в Австралії, країнах Азії і на Кубі. У лісах тропічної Африки росте Р. блювотна (Rauwolfia vomitoria Afz.), її вирощують як культурну рослину для експорту сировини, як і Р. зміїну. Це невелике деревце або чагарник. Місцеве населення використовувало її при дизентерії, проказі, лихоманці та інших інфекційних захворюваннях. Перші згадки про Р. знаходять в давньоіндійських рукописах 1 тис. років до н.е., де Р. іменується як «сарпагандха». Коріння Р. зміїної з давніх часів використовували в Індії від укусів змій, за що вона і отримала назву — зміїна. Селяни з областей, у яких розповсюджені змії, вирощували біля своїх осель по 2–3 кущі Р. Проте є думка, що назва рослини походить ще й від форми коренів, які, як змії, довгі. Застосування Р. в Індії налічує не одне століття. Вона згадується в Аюрведі. Її використовували як седативний засіб, при неспокої, маніакальній поведінці, божевіллі, безсонні та епілепсії. Сік листя застосовували при катаракті. На Яві коріння використовували як глистогінний засіб, у народній медицині В’єтнаму — при дерматозах і малярії. Надземна частина містить молочний сік, смоли, каротиноїди, флавоноїди, дитерпени групи лабдану, для яких експериментально доведено протипухлинну дію. Зокрема (3β-гідрокси-лабда-8(17),13(14)-дієн-12(15)-олід) виявлено в листі Р. сивої.

Rauvolfia_1.eps

У 1931 р. індійські хіміки С. Сідіки і Р. Сідіки виділили з кореня Р. низку алкалоїдів, а в 1944 р. вчені Г. Сен і Ч. Бозе виділили речовину, що знижувала кров’яний тиск, і в 1952 р. її назвали резерпіном, довели, що вона знижує збудження ЦНС і, як наслідок, знижує тиск. У видах Р. знайдено близько 100 індольних алкалоїдів, сума яких у коренях становить 0,7–2,4%, у Р. зміїній — 0,8–1,3%, у Р. блювотній — понад 1,5%. Кора коренів (зовнішня частина коренів до камбію) містить у 10 разів більше алкалоїдів, ніж деревина коренів. Корені Р. зміїної містять в основному резерпін, ресцинамін, аймалін, аймаліцин, ізоаймалін, раухімбін, ізораухімбін, раувольфінін, серпентин, серпентинін, серпін, йохімбін, тебаїн, папаверин, чаїндрин. Вміст алкалоїдів залежить від географічного місця зростання рослин і пори року. Зібрані в грудні в штаті Ассам (Індія) корені Р. зміїної мають найвищий вміст (2,57%) алкалоїдів.

Чисті алкалоїди — субстанції резерпіну, аймаліну зберігають як отруйні речовини (Список А). ЛП — таблетки, що містять резерпін, раунатин і аймалін зберігають як сильнодіючі речовини (Список Б). Комбіновані препарати, до складу яких входить резерпін (резерпін + гідратований дигідралазину сульфат + гідрохлоротіазид; дигідроергокристин + клопамід + резерпін; клопамід + дигідроергокристин + резерпін), зберігають за загальним списком.

Rauvolfia_2.eps

Алкалоїди Р. мають широкий спектр дії: резерпін і ресцинамін мають седативну і гіпотензивну дію; аймаліцин, йохімбін, раувольфін, серпагін — адренолітичну дію; аймалін виявляє антиаритмічну дію. Ресцинамін і ЛП на основі дезерпідину (канесцин, реканесцин) мають гіпотензивну дію, подібну до резерпіну без побічних ефектів. Найскладніший механізм дії на організм виявляє резерпін. Первинний вплив здійснюється на периферичну нервову систему, а вторинна антигіпертензивна дія резерпіну розвивається повільно і триває кілька годин. Унаслідок вживання резерпіну в тканинах організму знижується вміст норадреналіну, сповільнюється ритм серцевих скорочень, при цьому хвилинний об’єм серця залишається практично без змін. Резерпін викликає сон, близький до нормального фізіологічного; сприяє зниженню систолічного і діастолічного тиску на різних стадіях артеріальної гіпертензії, якщо захворювання не супроводжується органічними змінами серцево-судинної системи. Після відміни препарату ефект дії зберігається досить довго. Побічний ефект резерпіну — поліпшується діяльність нирок, виявляється позитивний вплив на білковий і ліпідний обмін у осіб, хворих на коронарний атеросклероз і гіпертензію.

Препарат раунатин з Р. містить суму алкалоїдів, переважно резерпінової групи. Показанням до його застосування є артеріальна гіпертензія I і II стадії. Раунатин має слабко виражений нейролептичний ефект, проте досить широко застосовується при неврозах. Препарати на основі аймаліну помірно знижують артеріальний тиск, незначно посилюють коронарний кровотік, виявляють негативний монотропний ефект і помірну адренолітичну дію. Вони широко використовуються при аритмії як ЛП, що знижують збудливість міокарда, подовжують рефрактерний період, гальмують атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову провідність, незначно пригнічуючи автоматизм синусового вузла, пригнічуючи імпульсутворення. Виражена дія аймаліну виявляється при купіруванні нападів миготливої аритмії й пароксизмальної тахікардії. Один з алкалоїдів Р. — йохімбін (квебрахін), який також одержують з кори дерева йохімбе (Pausinystalia johimbe Pierre ex Beille родини Rubiaceae) і аспідосперми квебрахо (Aspidosperma quebracho-blanco Schltr. родини Apocynaceae), застосовується у вигляді ЛП з метою схуднення, підвищення лібідо, стимулювання статевої діяльності, лікування імпотенції, зокрема у хворих на цукровий діабет, стимулює також дихальний центр і збільшує вміст кисню у крові. За кордоном одержують алкалоїди з інших видів Р.: R. micrantha, R. denciflora, R. peracensis (Mексика, Гватемала). В африканських країнах резерпін одержують з R. caffa, R. mombasiana, R. oreogiton, R. obscura, R. cummincii, R. volkencii, R. rosea. Для фармацевтичної промисловості в Індії, Австралії, В’єтнамі, країнах Південної Америки культивують R. canescens L., R. caffra Soud., R. verticillata (Lour.) Baill, R. cambodiana Pierre. На цей час у різних країнах для отримання фармакологічно цінних речовин використовують культури клітин близько ста видів рослин, таких як женьшень, наперстянка шерстиста і наперстянка пурпурова, діоскорея дельтовидна, беладонна, дурман звичайний, конвалія травнева, рицина, агава, амі зубна, мак снодійний, у тому числі й Р. зміїна. У наукових закладах проводяться роботи з вирощування культури тканини Р. зміїної, причому різні клітини тканини спеціалізовано продукують різні окремі алкалоїди. Освоєно виробництво чистих субстанцій на ФП. Останнім часом розроблено мутантні лінії культури тканини Р. зміїної, які синтезують аймалін, накопичуючи його в 10 раз більше, ніж попередні лінії тканини.

У гомеопатії застосовують гомеопатичний ЛП раувольфія при депресивних станах і для зниження кров’яного тиску в розведеннях 3× і 6×.

 Кунах В.А., Аль-Аммури Ю., Мирюта Н.Ю., Можилевская Л.П. Накопление индолиновых алкалоидов клеточными линиями раувольфии змеиной при поверхностном и глубинном выращивании // Биополимеры и клетка. — 2006. — № 2; Мирюта Н.Ю., Аль-Аммури Ю., Ревякина О.Ю. и др. Изменчивость параметров продуктивности при поверхностном и глубинном выращивании каллусных тканей раувольфии змеиной — продуцента индолиновых алкалоидов // Биотехнология. — 2006. — № 4; Сиянова Н.С., Неуструева С.Н. Оптимизация условий выращивания культуры ткани раувольфии змеиной // Ученые записки Казанского государственного университета. Т. 150. — Кн. 2. — Естественные науки. — 2008; Amjad Ali M. Iqba, Firoz A. Kalam Khan, Mohib Khan Ethno-Phyto-Pharmacological Overview on Rauwolfia tetraphylla L. // In. J. Pharmaceut. Phytopharmacol. Res. — 2013. — № 2(4); Goutam B., Mandal L.C., Gorai D. et al. A new labdane diterpene from Rauwolfia tetraphylla // J. Ch. Res. — 2011. — № 35; Itoh A., Kumashiro T., Yamaguchi M. et al. Indole alkaloids and other constituents of Rauwolfia serpentine // J. Nat. Prod. — 2005. — № 68(6); Lewis W.H., Elvin-Lewis M.P.F. Medical Botany. — Hoboken: Wiley, 2003; Ruyter C.M., Akram M., Illahi I., Stöckigt J. Investigation of the alkaloid content of Rauwolfia serpentina roots from regenerated plants // Planta Med. — 1991. — № 57.