ПЕРЦЕВ Іван Матвійович

ПЕРЦЕВ Іван Матвійович (23.05.1929, с. Андріївка Балаклійського району Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1980), професор (1982), заслужений працівник охорони здоров’я України (1986), заслужений професор НФаУ (2005), професор (з 2004) кафедри заводської технології ліків НФаУ.

percev.tifЗакінчив з відзнакою ХФІ (1954) та аспірантуру.

Працював: асистент (з 1956), доцент (з 1964), завідувач кафедри аптечної технології ліків (1980–1984). Одночасно працював заступником декана (1961–1964), деканом заочного факультету (1964–1971). За дорученням ректорату брав участь в організації факультету вдосконалення провізорів (нині — Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації) та став його першим деканом (1984–1992) і завідувачем кафедри фармацевтичної технології й фармакології (1984–2002); з 2002 р. — професор цієї ж кафедри, а з 2004 р. — професор кафедри заводської технології ліків. Уся його педагогічна діяльність пов’язана з аlma mater, де він став визнаним спеціалістом фармацевтичної галузі.

Наукові дослідження присвячені розробці комбінованих ЛП із заданими фармакокінетичними властивостями та вивченню впливу біофармацевтичних чинників на їхню ефективність. Першим захистив докторську дисертацію з біофармацевтичного напряму (1980).

Науково-практичні здобутки: співавтор 23 ЛП, у т.ч. 4 оригінальних (Левомеколь, Левосин, Діоксиколь, Розчин поліетиленоксиду 30%, які виробляються промисловістю України та Росії з 1984 р.) та 2 генериків (виробляються промисловістю України з 2004 р.). Автор та співавтор понад 580 друкованих праць, авторських свідоцтв і патентів, у т.ч. першого «Практикуму з аптечної технології ліків» (1964, 1972, 1978, 1995), першого підручника для фахівців з базовою фармацевтичною освітою російською (1999) і українською (2007) мовами, довідкового посібника для лікарів і фармацевтів з питань взаємодії ліків (2002), першого чотиримовного енциклопедичного тлумачного словника фармацевтичних термінів та 6 монографій, засновник серії методичних рекомендацій «На допомогу лікарю, провізору, хворому» (видано понад 20). Брав участь у роботі наукових конференцій та багатьох всесоюзних і республіканських фахових з’їздів, міжнародних симпозіумів з біофармації (Чехословаччина, 1974, 1978, 1982), де гідно представляв наукову школу університету; делегат усіх фахових з’їздів України. Співавтор концепції та методичних рекомендацій з лікування інфікованих ран (затверджених МОЗ СРСР (1985) та МОЗ України (1994)). Створив наукову школу, представлену 2 докторами та 22 кандидатами наук.

Громадська діяльність. Майже 25 років був членом та головою Харківського обласного науково-фармацевтичного товариства; членом центральних проблемних комісій з фармацевтичної науки та освіти, експертної ради ВАК СРСР; членом і заступником голови спецради із захисту докторських та кандидатських дисертацій. Співавтор концепції післядипломної освіти СРСР, проекту Закону України «Про лікарські засоби». Працював у складі державних регіональних комісій з атестації фармацевтичних працівників галузі; брав участь в організації журналу «Вісник фармації» та був заступником головного редактора. Брав активну участь у підготовці V Національного з’їзду фармацевтів України (1999) — відповідальний секретар оргкомітету — та підготовці 1-го (2005), 2-го (2010) та 3-го (2016) видань «Фармацевтичної енциклопедії» (відповідальний секретар редакційної ради), а також у складанні Етичного кодексу фармацевтичних працівників України, затвердженого VІІ Національним з’їздом України (2010); член редколегій 3 фахових журналів.

Нагороди: 5 медалей; знаки «Відмінник охорони здоров’я» (1970), «За відмінні успіхи в роботі Вищої школи СРСР»; лауреат ВДНГ СРСР (1980) та України (1982); Почесні грамоти: ВР України (2005), МОЗ України (1999, 2002), Фармацевтичної асоціації України (2005), адміністрації регіону Харківської облдержадміністрації (2005), Подяка Харківського міського голови (2013).

Основні опубліковані праці: Хроматографический метод исследования эфирных масел, применяемых в медицинской практике (канд. дис.). — Х., 1962; Биофармацевтическое обоснование составов и технологии мазей с антибактериальными и анестезирующими веществами (докт. дис.). — Х., 1979; Практикум з аптечної технології ліків. — К., 1964 (співавт.) (перевидавався в 1972, 1978 та 1995 р.); Положение о факультете усовершенствования провизоров Харьковского фармацевтического института. — Х., 1987; Функционально-должностные инструкции сотрудников факультета усовершенствования провизоров. — Х., 1987 (співавт.); Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект. — Х., 1991 (співавт.); Теория и практика местного лечения гнойных ран (проблемы лекарственной терапии): Монография. — К., 1995 (співавт.); Лекарственные растения, лечебное питание, минеральные воды при заболеваниях органов пищеварения: Монография. — Х., 1995 (співавт.); Українська фармацевтична академія. 1921–1996: Монографія. — Х., 1996 (співавт.); Лекарственные препараты Украины. 1999–2000. В 3 т. — Х., 1999 (співавт.); Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств: Учеб. В 2 т. — Х., 1999 (співавт.); Харків фармацевтичний: Альбом. — Х., 1999 (співавт.); Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии: Справочное пособие для врачей и фармацевтов. — Х., 2001 (співавт.); Фармацевтические и биологические аспекты мазей: Монография. — Х., 2003 (співавт.); Iнститут пiдвищення квалiфiкацiї спецiалiстiв фармації. Крiзь призму часу. 1983–2003. — Х., 2004 (співавт.); Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків: Навч. посіб. — Вінниця, 2007 (співавт.); Допомiжнi речовини в технологiї лiкiв: вплив на технологiчнi, споживчi, економiчнi характеристики i терапевтичну ефективнiсть: Навч. посiб. — Х., 2010; 2016 (співавт.); Сучасне народжується в минулому. Історія кафедри заводської технології ліків Національного фармацевтичного університету. — Х., 2012 (співавт.); Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів (українсько-латинсько-російсько-англійський): Навч. посіб. — Вінниця, 2014 (співавт.).

Астахова В.И., Астахова К.В., Гайков А.О. и др. Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / Харьк. гуманит. ин-т «Нар. укр. акад.» — Х., 1998; Богатирьова Р.В., Спіженко Ю.П., Черних В.П. та ін. Історія фармації України. — Х., 1999; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005; Перцев И.М. Биография. К 70-летию со дня рождения и 45-летию научно-педагогической и общественной деятельности. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005; Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради В.П. Черних. — К., 2010; Хто є хто в Україні: Біограф. словник / Гол. ред.: Ю.О. Храмов. — К., 1997; Черних В.П., Зупанець І.А., Мнушко З.М. та ін. Українська фармацевтична академія 1921–1996. — Х., 1996.