НЕФРОН

НЕФРОН (з грец. nephros — нирка) — головний структурний та функціональний елемент нирки, що має різні елементи, які беруть участь у сечоутворенні шляхом фільтрації, реабсорбції та секреції. Внаслідок цих процесів з організму людини екскретуються речовини, у т.ч. ЛЗ та продукти їх метаболізму. Кількість Н. у нирці людини сягає близько мільйона. У загальному вигляді Н. — це порожній канал.

Розрізняють такі сегменти Н.: 1) ниркове, або мальпігієве тільце; 2) проксимальний, до складу якого входять звивиста і пряма частини проксимального канальця; 3) тонкий відділ петлі Н., що містить спадаючу і тонку висхідну частини петлі; 4) дистальний сегмент, утворений товстим висхідним відділом петлі Н., дистальним звивистим канальцем і сполучним відділом. Канальці Н. з’єднані зі збірними трубочками.

Кожен Н. починається нирковим (мальпігієвим) тільцем — двостінною капсулою (капсула Шумлянського — Боумена), всередині якої міститься клубочок капілярів, де відбувається процес фільтрації плазми крові — перший етап сечоутворення, внаслідок чого утворюється первинна сеча. Внутрішня поверхня капсули вистелена епітеліальними клітинами; порожнина між вісцеральним (внутрішнім) і парієнтальним (зовнішнім) листками переходить у просвіт проксимального звивистого канальця. Особливістю клітин цього канальця є наявність великої кількості мікроворсинок, обернених у його просвіт. У проксимальному відділі Н. починається процес сечоутворення — реабсорбція, що полягає у зворотному всмоктуванні у кров компонентів первинної сечі, яка утворилася шляхом фільтрації в нирковому тільці. У цій частині звивистого канальця, яка є безпосереднім продовженням капсули ниркового тільця, повної реабсорбції зазнає глюкоза, а також реабсорбується 85% води та натрію хлориду. Активному всмоктуванню підлягають амінокислоти та вітаміни. Наступний відділ Н. — тонка спадаюча частина петлі Н. (петлі Генле). Її стінка утворена плоскими епітеліальними клітинами. Спадаюча частина петлі може опускатися глибоко в мозкову речовину, де каналець загинається на 180°, і повертає вбік кіркової речовини нирки, утворює висхідну частину петлі Н. Вона може містити тонку і завжди має товсту висхідну частину, яка піднімається до рівня клубочка свого ж Н., де починається дистальний звивистий каналець. При надходженні первинної сечі по тонкому канальцю в його низхідній частині відбувається пасивна реабсорбція води, а у висхідній — дифузія хлориду натрію. Дистальний відділ бере участь у вибірковій реабсорбції речовин, активно здійснює транспорт електролітів із сечі в інтерстиціальний простір. Реабсорбція відбувається вибірково та регулюється впливом гормонів. Активне переміщення іонів хлору із просвіту канальців у перитубулярний простір відбувається під впливом альдостерону. Канальці Н. також беруть активну участь у процесі сечоутворення — секреції. Канальцева секреція — активний процес, який здійснюється за допомогою ферментних систем мембранного транспорту в проксимальних відділах Н. Таким шляхом у сечу потрапляють деякі ЛЗ (саліцилати, пеніциліни, хінін та ін.). Кінцевий відділ Н. — короткий сполучний каналець, впадає у збірну трубку. Беручи початок у корковій речовині нирки, збірні трубочки проходять через мозкову речовину і відкриваються в порожнину ниркової миски. Внаслідок реабсорбції та секреції утворюється вторинна сеча. Діаметр капсули клубочка — близько 0,2 мм, загальна довжина канальців одного Н. сягає 35–50 мм.

У нирках є кілька типів Н.: інтракортикальні (поверхневі, кіркові проміжні — становлять 80% Н., активно беруть участь у процесах сечоутворення), суперфіціальні (кіркові — становлять 1%, їх структурні компоненти повністю розміщені в межах кіркової речовини нирки) і юкстамедулярні (становлять близько 20%). Їх ниркові тільця розміщуються поблизу основи мозкових пірамід. Вони мають довгі петлі Ганле, переважно за рахунок тонкого канальця з довгою висхідною частиною, яка глибоко проникає у мозкову речовину до вершини пірамід нирки. Ці Н. забезпечують гіпертонічне середовище в інтерстиції, яке сприяє концентрації сечі. Відмінність між ними полягає в локалізації в нирці, величині та глибині розміщення клубочків та проксимальних канальців у кірковій речовині нирки і в довжині окремих ділянок Н., особливо петель. Функціональне значення мають два основних типи Н.: суперфіціальні — розміщені ближче до кори нирки, і ті, що мають велику довжину і заглиблені в мозкову речовину — юкстамедулярні.

Суперфіціальні та юкстамедулярні Н., крім відмінностей у топографічній локалізації, мають низку істотних характерних особливостей: юкстамедулярні більші за суперфіціальні; суперфіціальні Н. мають коротку петлю Н., юкстамедулярні — довгу; у суперфіціальних Н. приносна артеріола за діаметром майже вдвічі більша, ніж виносна; у юкстамедулярному Н. обидві артеріоли за діаметром однакові; у суперфіціальному Н. виносна артеріола розпадається на капіляри, які охоплюють усі структури Н., крім клубочка, і лише після цього вони переходять у венозні судини; виносна артеріола юкстамедулярного Н. розпадається на капіляри, які відразу ж переходять у венозні судини. Структурні відмінності цих двох видів Н. зумовлюють їхні функціональні призначення.

Косицкий Г.И. (ред.) Физиология человека. — М., 1986; Малоштан Л.М. (ред.), Рядних О.К., Жегунова Г.П. та ін. Фізіологія з основами анатомії людини: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів. — Х., 2003.