ЛІКАРСЬКА ТОКСИКОЛОГIЯ

ЛIКАРСЬКА ТОКСИКОЛОГIЯ (грец. toxicon — отрута + logos — слово) — наука, яка вивчає механiзми дiï на органiзм людини ЛП у токсичних і субтоксичних дозах, а також розробляє методи дiагностики, лікування та профiлактики отруєнь. Головна мета Л.т. — запобігання, розпiзнавання та лiкування у разі інтоксикацій, спричинених лiками, вiддалених шкiдливих наслiдкiв ïх впливу на людину та потомство. Завдання Л.т.: 1) визнання зони токсичної дiï ЛП (токсикометрiя), під якою розуміють iнтервал мiж дозами, що викликають початковi ознаки отруєння, та дозами, якi спричиняють загибель органiзмiв; 2) вивчення впливу лiкiв на органiзм у токсичних дозах (токсикодинамiка); 3) вивчення метаболiзму лiкiв в органiзмi (токсикокінетика); 4) пошук та вивчення протиотрут (антидотiв) при отруєннi лiками; 5) розроблення методiв, якi дозволяють переносити данi експериментiв щодо визначення токсичностi лiкiв із тварин на людину.

Л.т. має свою специфiчну термiнологiю, напр. антидоти (препарати, якi мають здатнiсть усувати чи послаблювати специфiчнi ефекти ЛП). Токсикант (отрута) — речовина, яка спричиняє інтоксикацію; токсикантами можуть виступати будь-якi сполуки. Токсичнiсть — властивiсть (здатнiсть) лiкiв, впливаючи на бiологiчнi системи немеханiчним шляхом, викликати ïх ушкодження чи загибель, або, стосовно органiзму людини, — здатнiсть спричиняти порушення працеспроможностi, захворювання, загибель. Токсична дiя — дiя ЛЗ, яка призводить до порушення функцiй бiологiчних систем. Механізм токсичноï дiï — хiмiзм взаємодiï токсиканта і бiологiчного об’єкта на молекулярному рiвнi.

Єдиною формою прояву токсичного процесу є iнтоксикцiя (отруєння), яка визначається рiвнем органiзацiï бiологiчного об’єкта та вивчається на клiтинному, органному, органiзменному, популяцiйному рiвнях. Токсичний процес на клiтинному рiвнi виявляється: 1) зворотнiми структурно-функцiональними змiнами клiтини (змiна метаболiчних прцесiв, форми, спорiдненостi до барвникiв, рухливостi та iн.); 2) мутацiями (генотоксичнiстю); 3) передчасною загибеллю клiтини (некроз, апоптоз). Якщо токсична властивiсть ЛЗ виявляється на окремих органах і системах, це свідчить про органну токсичнiсть (нейротоксичнiсть, гематотоксичнiсть, нефротоксичнiсть та iн.). Токсичний процес на рiвнi цiлого органiзму визначається: 1) iнтосикацiєю хiмiчноï етiологiï — транзиторними токсичними реакцiями (подразнення очей, дихальних шляхiв, седативно-гiпнотичнi стани, психiчнi порушення та iн.); 2) алобiзмом — стiйкими змiнами реактивностi органiзму на вплив фiзичних, хiмiчних, бiологiчних факторiв навколишнього середовища, а також психiчним і фізичним навантаженням (алергiя, iмуносупресiя, пiдвищена стомлюванiсть та iн.); 3) спецiальними токсичними процесами, якi розвиваються лише у частини популяцiï та характеризуються тривалим прихованим перiодом (канцерогенез, ембрiотоксичнiсть, порушення репродуктивних функцiï та iн.). Токсична дiя речовин, яка реєструється на популяцiйному та бiогеоценологiчному рiвнi, може бути позначена як екотоксична.

Глибоке розумiння множинностi форм у токсичностi ЛП сучасним спецiалiстом (лiкарем, провiзором, бiологом, екологом та iн.) необхiдне з метою: 1) правильноï органiзацiï вивчення токсичностi нових ЛП та iнтерпретацiï отриманих результатів; 2) виявлення негативних наслiдкiв дiï ЛП на людину; 3) планування та проведення заходiв лiкування iнтоксикацiй, викликаних ЛП.

 Дроговоз С.М., Лукьянчук В.Д., Шейман Б.С. (ред.) Лекарственная токсикология — Х., 2015; Куценко С.А. Основы токсикологии. — СПб, 2009.