ПІДПРИЄМНИЦТВО

ПІДПРИЄМНИЦТВО. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. П. є самостійною, ініціативною, систематичною господарською діяльністю, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) на власний ризик з метою досягнення соціальних або економічних результатів та одержання прибутку. Важливими умовами П.д. є стабільна політична ситуація, належні правові умови П.д., позитивна громадська думка про діяльність підприємців, належний рівень культури П. і духовних цінностей суспільства. Підприємець — господарюючий суб’єкт, який завдяки наявності певної сукупності рис запроваджує в практику функції підприємництва і за свою працю одержує підприємницький дохід. Держава гарантує всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва рівні права та можливості для залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, а також недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Найважливіші риси сучасного підприємця — це пошук можливостей та ініціативність, готовність до ризику, відповідальність і здатність жертвувати в інтересах справи, орієнтація на ефективність і якість, цілеспрямованість, прагнення до поінформованості. Головним стимулом П.д. у розвинутих ринкових умовах виступає не особисте збагачення власника, а можливість відчути себе незалежним і отримувати задоволення від своєї праці. На нинішньому етапі розвитку суспільства відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції. Процес організації й управління діяльністю підприємств, особливо великих, здійснюють не самі підприємці, а професіональні управлінці — менеджери. Законодавство встановлює П. як державних, так і приватних підприємств. Основні функції П. — новаторська, господарська, організаційна, соціальна й особистісна. Не вважається П. виконання будь-якого завдання іншої особи і відсутність права на свободу такої діяльності. Особистісними чинниками П.д. є особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання й досвід, громадський стан, права та ін. Головними завданнями, що передують П.д., є вибір сфери, масштабів і місця діяльності, вибір форми П.д. та фірмової назви, фінансування та інвестування. Основними законодавчими принципами, за якими здійснюється П.д., є вільний вибір діяльності на добровільних засадах, залучення до П.д. майна й коштів громадян і юридичних осіб, самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства, вільне наймання працівників. П. здійснюється одноосібно (приватний підприємець, фізична особа-підприємець) або шляхом створення організації (підприємства) як юридичної особи. Підприємста розрізняють за метою та характером діяльності — підприємницькі та непідприємницькі; комерційні й некомерційні; за формою власності майна — приватні, колективні (унітарні і корпоратизовані), комунальні, державні (у т.ч. казенні), орендні; за національною приналежністю капіталу — національні, зарубіжні (іноземні), змішані (спільні), за правовим статусом і формою господарювання — одноосібні, колективні, кооперативні, орендні, господарські товариства; за галузевим та функціональним видами діяльності — промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо-торговельні, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні, фармацевтичні та інші; за технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підлеглості — головні (материнські), дочірні, асоційовані (прості й вирішальні); за чисельністю працівників — великі (дуже великі), середні, малі (мілкі), мікропідприємства. Законодавство до великих підприємств відносить ті, які мають середньорічну чисельність понад 1000 працівників і обсяг річного валового доходу понад 5 млн євро, до середніх — з середньорічною чисельністю 5–1000 працівників та обсягом річного валового доходу від 500 тис. до 5 млн євро; до малих — до 50 працівників і обсягом річного валового доходу до 500 тис. євро. Розміри малих підприємств за чисельністю працівників можуть мати свої певні обмеження. Діяльність більшості ФП має комерційний або виробничо-комерційний характер, пов’язаний з одержанням прибутку. Некомерційний характер має фармацевтична діяльність з розподілу та забезпечення препаратами у шпиталях військових та воєнізованих структур, державних (комунальних) лікувально-профілактичних закладів та ін., яка не має на меті продажу і одержання прибутку. Законодавством некомерційна господарська діяльність визнається як самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. До некомерційних підприємств відносять в основному благодійні, медичні, наукові, освітні та інший, що відповідають законодавчо встановленим ознакам. Кожне П. самостійно визначає свою організаційну структуру, системи та форми оплати праці, встановлює чисельність працівників, штатний розклад, посадові оклади. Окрім того, вони можуть відкривати свої підрозділи без статусу юридичної особи. Управління ФП здійснюється відповідно до його статутних документів та законодавством на підставі поєднання прав власника та участі в управлінні підприємством трудового колективу. На ФП, які використовують працю за наймом, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом укладається колективний договір (див. Договір). Усі соціальні питання на підприємстві вирішуються за участю власника або уповноваженого ним органу і трудового колективу відповідно до чинного законодавства та статуту підприємства. Майном кожного ФП є виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Крім того, підприємство може випускати, реалізовувати та купувати цінні папери відповідно до законодавства України. ФП мають право на добровільне об’єднання своєї виробничої, комерційної, науково-технічної та інших видів діяльності згідно з чинним законодавством України. Зокрема, вони можуть створювати: асоціації (див. Асоціація), корпорації (див. Корпорація), консорціуми, концерни (див. Промислово-фінансові групи), холдинги, холдингові компанії. П.д. у фармацевтичній галузі здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом (див. Організація), на основі вільного вибору діяльності, вільного найму працівників, самостійного здійснення зовнішньо-економічної діяльності, комерційного розрахунку та комерційного ризику, вільного розпорядження чистим прибутком. Особливості здійснення окремих видів П.д. у фармації (ліцензування, заборона окремих видів П.д. або П.д. окремим категоріям громадян). Ліцензії на здійснення діяльності з виробництва, включаючи виготовлення ЛП в умовах аптеки, оптового і роздрібного продажу ЛП видаються заявникам уповноваженим органом МОЗ за умов діяльності, що відповідають Ліцензійним умовам. Особливі умови фармацевтичної діяльності встановлено для спеціалістів, включаючи фах та рівень їх кваліфікації. Відомості, які пов’язані з виробництвом ЛП, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємців, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад та обсяг відомостей, які можуть становити комерційну таємницю, а також спосіб захисту визначаються суб’єктом господарювання згідно з законодавством.

Бойчик І.М. Економіка підприємства. — К., 2004; Господарський кодекс України; Закон України «Про господарські товариства»; Закон України «Про власність»; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007; Цивільний кодекс України.