КЛІНІЧНІ НАСТАНОВИ

КЛІНІЧНІ НАСТАНОВИ (рекомендації) (англ. clinical practice guidelines) — документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблений із використанням методології доказової медицини (див. Доказова медицина) на підставі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю (клінічному провізору) у прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях.

К.н. покликані полегшити роботу лікарів, надати інформацію, яка може допомогти їм при виборі стратегії лікування пацієнта, що позначиться на тривалості лікування, результативності, на ступені ризику розвитку ускладнень. Завдяки К.н. медичні та фармацевтичні працівники мають можливість вибрати найбільш ефективні та безпечні ЛП та методи лікування. Діяльність лікаря, що здійснюється згідно з положеннями К.н., відповідає загальним сучасним тенденціям розвитку медичної та фармацевтичної науки. З кожним роком з’являються нові ЛП, діагностичні й терапевтичні методики, що потребує від лікарів та фахівців фармації додаткових витрат часу на пошук інформації, вивчення інновацій та впровадження їх у практику охорони здоров’я. К.н. надають інформацію про застосування нових медичних технологій і гарантують її достовірність та доведеність.

В Україні за участю фахівців із Великої Британії, Канади, Франції та інших країн розроблено вимоги до складання національних К.н., що відповідають міжнародним. Ці вимоги до К.н. серед інших містять інструмент з оцінки їх якості (AGREE), методологію розроблення (SING 50) тощо. У багатьох країнах у розробленні та складанні К.н. беруть участь провідні фахівці профільних НДІ, фармацевтичних та медичних товариств і асоціацій. Розроблення К.н. відбувається в декілька етапів. У робочу групу зі складання К.н. обов’язково входять провідні фахівці тієї галузі медицини, для якої вони складаються, напр., з кардіології, неврології та ін. Фахівці робочої групи використовують результати систематичних оглядів (див. Систематичний огляд), метааналізів (див. Метааналіз) та клінічних випробувань (див. Клінічні випробування), проводять аналіз доказової бази щодо питань обстеження та лікування пацієнтів. До уваги беруть результати лише тих клінічних досліджень, які проведені методологічно грамотно. На заключному етапі створення К.н. відбувається обговорення їх змісту у складі робочої групи, експертиза та незалежне рецензування. З урахуванням як позитивних, так і негативних відгуків, відбувається коригування. К.н. періодично оновлюються з урахуванням поповнення наукової інформації в галузі медицини та фармації.

Основні вимоги, яким мають відповідати К.н.: надання повної, об’єктивної та добре збалансованої інформації про переваги, а також про обмеження різних методів, медичних втручань та ЛП; логічність даних; відсутність упередженості; відповідність сучасній науковій інформації, фокусування уваги лікаря та фармацевта на практичному використанні результатів досліджень, а не на їх трактуванні.

К.н. використовують з різною метою: як основу для створення стандартів (див. Стандартизація в системі охорони здоров’я), для надання медичної (фармацевтичної) допомоги, для моніторингу якості допомоги, в системі безперервної освіти працівників певного фаху. При створенні медичних стандартів К.н. є базою, яка акумулює найсучасніші наукові докази щодо клінічної ефективності та безпеки ЛП або медичних технологій. К.н. більш широкі, ніж стандарти, і відображають новітні досягнення науки щодо терапії та діагностики захворювань.

Вялкова А.И., Воробьева П.А. (ред.) Стандартизация в здравоохранении: Лекции. — М., 2007; Зіменковський А.Б. (заг. ред.) Новітній глосарій з клінічної фармації. — Львів, 2013; Зіменковський А.Б., Пономаренко В.М., Матвійчук Б.О. Організація стандартизації медичних технологій в Україні: Навч. посіб. — Львів, 2003; Яковлєва Л.В., Міщенко О.Я., Бездітко Н.В., Кузнецов І.Е. Основи медичної стандартизації: Метод. рек. — Х., 2014.