ВІРТУАЛЬНИЙ ПАЦІЄНТ

ВІРТУАЛЬНИЙ ПАЦІЄНТ (англ. virtual patient) — усталений термін, що означає інтерактивні системи моделювання, які використовуються у медичній освіті. Вперше термін В.п. з’явився в 1971 р. На початковому етапі для моделювання застосовували паперові кейс-технології. З розвитком інформаційних технологій у медичній освіті почали розробляти та використовувати інтерактивні комп’ютерні програми моделювання клінічних процесів. На сьогодні концепція В.п. поєднує науковий базис, сучасні комп’ютерні технології та інноваційні технології ігрового навчання (game-based learning). Технологія навчання на базі В.п. побудована на рольовому принципі, відповідно до якого студент відчуває себе на місці лікаря, бачить наслідки прийняття своїх рішень (щодо діагнозу та алгоритму лікування пацієнта), а також несе всю відповідальність за наслідки своїх дій. Реальність професійної ситуації створює особливу емоційну атмосферу, яка сприяє засвоєнню навчального матеріалу та підвищує якість навчання. Існує декілька форм та засобів реалізації В.п., для яких головним принципом залишається інтерактивність, що базується на моделюванні дій лікаря та розвитку технології навчання.

Основним типом терміну В.п. є такий, що базується на множині певних сценаріїв, в яких використовують в основному лінійні та розгалужені сценарії, що реалізуються у вигляді інтерактивної комп’ютерної програми, яка моделює клінічне мислення та дії лікаря на етапах обстеження пацієнта, встановленні діагнозу та процесу лікування. Сценарій на етапі проектування репрезентує граф деревоподібної структури, у вузлах якого розміщується інформація про стан пацієнта та вибір можливих дій лікаря. Завданням студента є прийняття правильного рішення на кожному кроці. Для розроблення системи В.п. та його подальшого вдосконалення зараз використовують інструментальні системи дизайну з WYSYWIG-інтерфейсом, який дозволяє реалізувати режими для розробника та для користувача. Сучасні системи розробки «В.п.» забезпечують здатність розміщувати мультимедійні елементи та використовувати для роботи мобільні пристрої. Прикладом такої системи є web-орієнтована система OpenLabyrinth, яка розповсюджується за ліцензією Freeware. Вона одночасно може розглядатися як e-learning system, оскільки має розвинуту систему менеджменту процесу навчання студента. Для розроблення сценарій-орієнтованих моделей існує теорія В.п., яка дозволяє використовувати різноманітні педагогічні моделі (framework) при створенні кейсів В.п. До них належать лінійні пасивні кейси (linear-passive cases), лінійні інтерактивні кейси (linear-interactive cases), розгалужені кейси (branching cases) та авторські студентські кейси (student-authored cases). Сценарій-орієнтовані ВП активно використовують як невід’ємну частину проблемно орієнтованого навчання в медицині.

Другим типом В.п. є штучний пацієнт (artificial patient), під яким розуміють систему комп’ютерного моделювання організму людини або системи організму на різних рівнях: біохімічному, клітинному, фізіологічному або в цілому. Така модель В.п. використовується для моделювання дії ЛП різного складу на організм людини, дозволяє прогнозувати зміну стану системи організму та розкриває фармакологічні механізми цієї дії. Вона також дозволяє моделювати дію різних фізичних природних факторів, а саме: тиск повітря, підвищення концентрації газів у повітрі (O2, CO2, CO та ін.), гравітації тощо. В.п. такого типу базується на модель-орієнтованій концепції (model-based), яка реалізується на різних технологіях. Як технології виступають програми на базі математичних моделей системи організму різних рівнів. На кінцевому етапі передбачається повна реконструкція персональної моделі людини з рівня персонального геному (метаболону — віртуальної клітини — віртуального органа — віртуальної системи (фізіологічної) — моделі віртуальної людини) до рівня В.п. Гасло групи дослідників BioUML: «Від віртуальної клітини до віртуального пацієнта» (www.biouml.org). На найвищому рівні стосовно цього є міжнародний проект Virtual Physiological Human (VPH) (physiomeproject.org), початок якого датується 1993 р. Модель VPH має інтегрувати всю доступну медико-біологічну інформацію щодо пацієнта у вигляді згенерованої моделі В.п., на якій можна прогнозувати фармакотерапію та вплив інших фізичних факторів. Отже, В.п. цього типу може бути корисним і для навчання студентів фармацевтичних спеціальностей.

Окремо слід зазначити проект В.п. науковців Університету Меріленд (Maryland Virtual Patient, MVP), в якому було розроблено когнітивну модель В.п., що базується на знаннях про людину, яка хворіє (knowledge-based model). Створена програма В.п. розглядається як «подвійний агент», що одночасно відображає фізіологічну і когнітивну складові хворої людини. Симуляція В.п. цього типу базується на онтологічній моделі анатомії та фізіології людини.

Ellaway R., Poulton T., Fors U. et al. Albright Building a virtual patient commons // Med. Teacher. — 2008; Harless W.G., Drennon G.G., Marxer J.J. et al. CASE: a Computer-Aided Simulation of the Clinical Encounter // J. Med. Educ. — 1971. — May.