ВІРТУАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО

ВІРТУАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО (англ. virtual enterprise, virtual corporation) — метод співпраці суб’єктів ринку для реалізації конкретного проекту, за якого взаємодія між географічно віддаленими учасниками здійснюється за допомогою розподіленого інформаційного середовища із застосуванням електронних засобів комунікації. Зазвичай об’єднання учасників у В.п. тимчасове і здійснюється з метою виконання визначеного завдання, напр. розроблення певного продукту чи надання певної послуги. В.п. у цьому контексті слід розуміти не як «штучне» чи «таке, що не існує в реальності», сумісне В.п., де ресурси проекту розподілені й монопольне використання якогось ресурсу будь-яким одним суб’єктом неможливе. Концепція В.п. є однією з форм інноваційного проектування підприємств, основна особливість якого — орієнтованість на індивідуальні запити клієнта, що потребує від організації високої адаптивності до змін кон’юнктури ринку. В.п. виробляє продукти нового типу — віртуальні продукти і soft-продукти, які в найкоротший термін можуть бути адаптовані до вимог споживача і виготовлені в різних лікарських формах у будь-якому місці. Для цього попередньо створюється комп’ютерна модель продукту, окремі компоненти якої можуть бути вибрані відповідно до вимог клієнта.

Інформаційне забезпечення підтримки В.п. передбачає наявність таких базових складових: 1. Єдиного стандарту і протоколу електронного обміну даними про моделі продукції та послуги. Напр., для обміну даними щодо промислової продукції використовується міжнародний стандарт STEP (ISO 10303); у хімічній промисловості функціонує стандарт CEFIC; у галузі охорони здоров’я для електронного обміну даними про цифрові зображення широко застосовується стандарт DICOM (Digital Imaging and Communications in Medicine); розширені функції має стандарт HL7 (Health Level 7). 2. Технології взаємодії прикладних програм у гетерогенному інформаційному середовищі. Найбільш розповсюдженою серед них є загальна архітектура брокера об’єктних запитів CORBA (Common Object Request Broker Architecture) від консорціуму OMG. Таким чином, базовим елементом інфраструктури В.п. є Web-сервер, що містить протоколи комунікації для організації даних і забезпечення доступу до них через мережу Internet. Програмне забезпечення для реалізації інтерфейсу користувачів із системою забезпечення їхньої взаємодії з даними (і між собою) може суттєво різнитися залежно від цілей і рівня взаємодії, роду діяльності підприємства тощо. Незважаючи на це, на сьогодні чимало фірм-посередників і провайдерів пропонують послуги щодо забезпечення реалізації деяких стандартних функцій В.п. Насамперед це доступ до поєднаного використання даних на основі хмарних сховищ, послуги оренди потужностей віддалених серверів для використання необхідного програмного забезпечення, а також спеціалізовані програмні пакети, що об’єднують функції системи автоматизованого проектування, управління процесами (workflow), можливості систем EPR (Enterprise Resource Planning), CRM (Customer Relationship Management) тощо. Технології, що пропонуються, дають можливості створення і налаштування автоматизованих робочих місць учасників процесу, а також методів управління, узгодження та координації їхніх спільних дій.

Успішними прикладами практичної реалізації В.п. у галузі охорони здоров’я можуть служити інтернет-майданчик «Global Healthcare Exchange» (www.ghx.com), створений великими американськими компаніями — виробниками медичних товарів («Johnson & Johnson», «GE Medical Systems», «Baxter International», «Abbott Laboratories» і «Medtronic»); велика віртуальна корпорація «Global Healthcare Marketing and Communications» («Global HMC; www.globalhmc.com), що надає медичні освітні послуги для фармацевтичних компаній всього світу.

Дятлов С.А., Марьяненко В.П., Селищева Т.А. Информационно-сетевая экономика: структура, динамика, регулирование. — СПб., 2008; Тимашова Л.А., Рамазанов С.К., Бондар Л.А. и др. Организация виртуальных предприятий. — Луганск, 2004.