ПЕЧІЯ

ПЕЧІЯ — відчуття жару або печіння в стравоході, в загруднинній або надчеревній ділянці, зумовлене подразненням рецепторів стравоходу, найчастіше при рефлюкс-езофагіті у зв’язку з функціональною недостатністю кардіального сфінктера. П. виникає зазвичай через якийсь час після їжі, особливо після вживання жирних або гострих страв. У багатьох хворих П. викликають солодкі киселі, солодкий чай, свіжоспечений чорний хліб, гарячі пироги, пересмажені жирні продукти. Найчастіше П. виявляють у хворих з недостатністю кардіального сфінктера, рефлюкс-езофагітом при аксіальній (ковзній) грижі стравохідного отвору діафрагми; при захворюваннях з підвищеною кислотністю шлункового соку (виразкова хвороба, гастрит з підвищеною секреторною функцією шлунка), виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному холециститі, жовчнокам’яній хворобі, склеродермічному ураженні стравоходу; після операцій на шлунку зі стравохідно-шлунковим анастомозом; при токсикозі першої половини вагітності.

Лікування хворих з П. спрямовано на усунення основного захворювання. До встановлення остаточного нозологічного діагнозу лікувальні рекомендації при П. ґрунтуються на припущенні про наявність езофагіту, у зв’язку з чим призначається механічна, термічна і хімічна дієта, а при різко вираженій П. — часте роздрібне харчування з обмеженням вуглеводів і певним збільшенням легкозасвоюваних жирів (вершкове масло, кукурудзяна олія) у їжі. Хворим зі збереженою секреторною функцією шлунка призначають антацидні препарати і адсорбенти. Призначають також лужні мінеральні води.

БМЭ. — М., 1978. — Т. 9; Зупанец И.А., Черных В.Ф., Черных В.П. и др. Заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки. — Х., 1995; Пелешук А.П., Передерій В.Г., Свінцицький О.С. Гастроентерологія. — К., 1995; Физиология и патофизиология желудочно-кишечного тракта / Под ред. Дж.М. Полака, С.Р. Блума, Н.А. Райта и др. — М., 1989.