ХМАРНІ СЕРВІСИ

ХМАРНІ СЕРВІСИ — новітній вид мережевих послуг, які дозволяють інформаційними засобами віртуального середовища розширити програмно-технічні ресурси комп’ютерного пристрою користувача. Поява Х.с. стала можливою у процесі розвитку технологій хмарних обчислень (англ. Cloud Computing), які реалізуються за умов динамічного масштабного доступу до розподілених зовнішніх мережевих ресурсів. Надання такого доступу, як відокремлена послуга, залишається різновидом Х.с.

Х.с. зазвичай здійснюються в мережі Інтернет за допомогою сучасних інтернет-браузерів. Для реалізації Х.с. використовують віртуальні машини, що функціонують у великих дата-центрах і замінюють собою фізичні персональні комп’ютери (ПК) та сервери. Головна відмінність від звичайного використання програмного забезпечення в Х.с. полягає в тому, що користувач може поєднувати внутрішні ресурси свого комп’ютерного пристрою та програмні ресурси, які надаються йому як інтернет-сервіс. При цьому він має повний доступ до управління власними даними, але не може управляти операційною системою чи програмною базою, за допомогою яких ця робота відбувається.

Х.с. мають цілу низку переваг: користувач може задіяти віртуальний комп’ютер практично будь-якої конфігурації для виконання ресурсоємних завдань; може працювати в будь-якому місці за умов використання комп’ютерного пристрою, що має підключення до інтернету; користувач застрахований від збоїв у роботі пристрою і може за потреби ділитися результатами роботи з іншими користувачами. Перевагою для користувачів також є й те, що, на відміну від установлення платних програм на окремому ПК, Х.с. у більшості безкоштовні або розрахунки проводять у вигляді абонентської плати. Для організацій перевагою використання Х.с. є зниження витрат на обслуговування, підтримку, модернізацію та адміністрування комп’ютерного обладнання і програмного забезпечення.

Уперше ідею того, що кожна людина на Землі зможе отримувати з мережі не лише дані але й програми, висловив думку в 1970 р. американський вчений Джозеф Карл Робнетт Ліклайдер. Розширення пропускної здатності мережі Інтернет дало можливість компанії «Salesforce.com» у 1999 р. першою надати своє програмне забезпечення за принципом «програмне забезпечення як зовнішній сервіс». Значну роль у подальшому розвитку Х.с. відіграв розвиток технології віртуалізації. У 2006 р. компанія «Amazon» запустила перший вільно доступний сервіс під назвою Elastic Computecloud, який дозволяв його користувачам запускати свої власні додатки.

Х.с. за формою подання можуть бути розділені на такі категорії: додатки, платформи та інфраструктури, серед яких виділяють більш деталізовані типи: 1) як сервіс зберігання даних (Storage-as-a-Service), дисковий простір на вимогу. Ця послуга дає можливість зберігати дані в зовнішньому сховищі у «хмарі». Для користувача це додатковий логічний диск або папка. Сервіс є базовим для інших Х.с., оскільки входить до складу практично кожного з них; 2) сервіс баз даних (Database-as-a-Service), який надає можливості працювати з базами даних так, ніби система управління базами даних була встановлена на локальному ресурсі. У цьому разі набагато легше організовувати передачу інформації між різними виконавцями та додатками; 3) інформаційний сервіс (Information-as-a-Service), дає можливість віддалено використовувати будь-які види та архіви інформації (інсайдерська та галузева інформація для технічного і фундаментального аналізу, новинні стрічки телеграфних агентств, пропозиції з купівлі-продажу препаратів, кредитні історії, дорожній трафік тощо), яка може змінюватися в часі; 4) сервіс управління процесами (Process-as-a-Service) є віддаленим ресурсом, який може зв’язати воєдино кілька ресурсів, таких як послуги або дані, що містяться в межах однієї хмари або інших доступних хмарах, для створення єдиного бізнес-процесу. Бізнес-процес можна подати як додаток, що інтегрує базові послуги та інформацію, які скомбіновані в певну послідовність, що формує процес. Такі процеси завжди легше змінювати, ніж самі додатки; 5) додаток як сервіс (Application-as-a-Service) може мати назву «програмне забезпечення як сервіс» (Software as a Service), тобто будь-який додаток або програма, які користувач може запускати через інтернет; 6) сервіс-платформа (Platform-as-a-Service) — це повна платформа, що містить додатки, інтерфейси, бази даних, їх зберігання і тестування; 7) сервіс-інтеграція програм (Integration-as-a-Service) — можливість отримувати з хмари повний інтеграційний пакет, у тому числі програмні інтерфейси між додатками, семантичну медіацію, управління алгоритмом і дизайн інтегрованого пакета. Сюди входять відомі послуги і функції пакетів централізації, оптимізації та інтеграції корпоративних додатків; 8) сервіс-безпека (Security-as-a-Service) — забезпечує безпечний доступ до корпоративної інформації, у тому числі ідентифікацію користувача, розпізнавання прав доступу тощо, які надаються з хмари; 9) сервіс адміністрування та управління (Management/Governace-as-a-Ser-vice) дає можливість керувати і задавати параметри роботи одного або багатьох Х.с.: топологія, використання ресурсів, віртуалізація, тимчасові параметри роботи сервісів; 10) сервіс інфраструктур (Infrastructureas a Service) надає клієнту комп’ютерні інфраструктури: сервери, системи зберігання даних, мережеве устаткування, а також програми для управління цими ресурсами (замовник сплачує лише за те, що йому в певний час необхідно, з можливістю гнучкого збільшення чи зменшення обсягу використаних ресурсів); 11) сервіс-дані (Desktopas a Service) клієнти отримують повністю готове до роботи стандартизоване віртуальне робоче місце, яке кожен користувач може додатково налаштовувати під свої завдання. Користувач отримує доступ не до окремої програми, а до програмного комплексу, необхідного для повноцінної роботи; 12) сервіс робоче місце (Workspaceas a Service) — на відміну від попереднього сервісу дозволяє користувачеві отримувати доступ лише до програмного забезпечення, а всі обчислення відбуваються безпосередньо на ПК користувача.

За способом використання (з урахуванням прав власності) Х.с. поділяють на: 1) публічні хмари, що використовуються безліччю компаній та сервісів. Користувачі в публічній хмарі не мають можливості управляти й обслуговувати ці хмари, вся відповідальність з цих питань покладена на власника хмари. Абонентом такого сервісу може стати будь-яка компанія чи індивідуальний користувач; 2) приватні хмари, що контролюються та експлуатуються в інтересах єдиної організації. Організація може керувати приватною хмарою самостійно чи доручити це завдання зовнішньому підряднику; 3) гібридні хмари, що використовують особливості публічної та приватної хмари при вирішенні поставленого завдання. Такий тип хмар часто використовують, якщо організація має сезонні періоди активності; якщо внутрішня інфраструктура не справляється з поточними завданнями, частина потужностей перекидається на публічну хмару, а також для надання доступу користувачам до ресурсів підприємства (до приватної хмари) через публічну хмару.

Х.с. в освіті розглядаються як найбільш перспективний розвиток упровадження хмарних технологій. На сьогодні найбільшими постачальниками програмного контенту для навчальних закладів є компанії «Microsoft» і «Google», що надають програмні та інфраструктурні сервіси школам, коледжам і університетам. Прикладами сучасних сервісів, побудованих на основі хмарних обчислень для освіти, є Live @ edu від Microsoft і Google Apps Education Edition. Основні недоліки Х.с. — необхідність забезпечення постійного з’єднання з мережею Інтернет та відсутність технологій гарантування збереження та конфіденційності даних.

[Ел. ресурс] Softwareon-demand, Platform as a service, Infrastructure as a service, Google Apps Education Edition — Режим доступу: http://www.google.com/a/help/intl/en/edu/index.html


Інші статті автора