ПСИХОГІГІЄНА

ПСИХОГІГІЄНА — це цілісний комплекс заходів щодо відновлення та підтримання психологічної норми. Необхідність їх здійснення зумовлена підвищеним психологічним навантаженням і рівнем стресу, характерних для професійної діяльності спеціалістів фармації, що дає підґрунтя для віднесення професії провізора і фармацевта до групи із середнім рівнем ризику розвитку професійного вигорання. Якщо уявити образ людини як сутність, що має здатність до самопрограмування, то дії з П. становлять інформаційну роботу з удосконалення її програмного забезпечення, підтримання чистоти інформаційного поля як комплексу життєвих і професійних програм.

Наслідки ефективних дій щодо П. у фармації — відновлення й підтримання психосоматичного здоров’я спеціалістів, забезпечення оптимальних психологічних ресурсів для їх успішної особистісної та професійної діяльності. За умовами проведення П. у фармації можна умовно виділити два види: 1) оперативний і 2) ґрунтовний.

Оперативний вид здійснюється спеціалістами фармації у процесі професійного спілкування із пацієнтами і під час виконання виробничої діяльності зі співробітниками. Для ефективного досягнення мети і завдань П. самоконтроль свідомості при цьому має бути спрямований на такі три основні показники: 1) підтримання власного стану психологічної норми — душевної рівноваги, який виключає будь-які види агресії в активній чи пасивній формах; 2) здійснення етичного і ефективного ситуативного лідерства щодо партнера по спілкуванню, яке є основою професійної поведінки; 3) здійснення позитивного психологічного впливу на партнера на основі гармонії та партнерської рівноваги, недопущення формування рольових позицій «жертва» чи «агресор». Завдяки успішному виконанню цих трьох завдань досягається безконфліктне ведення діалогу з будь-яким партнером з оптимальною ефективністю досягнення професійної мети спілкування, зокрема здійснення фармацевтичної опіки.

Проведення ґрунтовної П. потребує дотримання декількох умов, серед яких основними можна зазначити такі: 1) самоаналіз слід проводити наодинці із собою; 2) місце проведення П. має бути сприятливим для розумової роботи і забезпечувати захист від перешкод і відволікання уваги; 3) тривалість і регулярність проведення заходів П. має відповідати актуальним потребам особистості спеціаліста фармації в підтриманні психологічної норми і виконанні його життєвої місії.

Особистісна П. фармацевтичних і медичних працівників є основним засобом самовідновлення, а також підтримання інформаційної та психологічної (енергетичної) захищеності в їх професійній діяльності, а, отже, і засобом профілактики їх професійного «вигорання».

Суть П. — аналіз поточного стану управлінських установок людини, які забезпечують її життєдіяльність, та їх удосконалення.

Основним психологічним механізмом, який забезпечує ефективне і безпечне виконання мети і завдань П., є інформаційна робота особистості, здійснювана у свідомості за допомогою інтелекту в поєднанні з інтуїцією. Основним засобом, за допомогою якого відбуваються потрібні перетворення, є чітко сформульовані словесні команди: що саме має бути зроблено. За теоретичними засадами такого розділу практичної психології, як нейролінгвістичне програмування, слово — це команда для підсвідомості. Важливо пам’ятати, що позитивні слова означають позитивні програми, які поліпшують умови життєзабезпечення організму людини, а негативні слова — це негативні програми, які погіршують життєдіяльність. Основна мета інформаційної роботи, яка проводиться свідомістю людини, діагностика психосоматичного стану, перетворення негативних програм на позитивні та формулювання нових позитивних програм.

Необхідність здійснення ефективної П. у фармації зумовлюється високою соціальною значимістю галузі.

Маслоу Г.А. Дальние пределы человеческой психики. — СПб., 2002; Толочко В.М., Міщенко І.В. Оптимізація алгоритму особистісної психогігієни для спеціалістів фармації. — Х., 2012; Толочко В.М., Міщенко І.В., Медвєдєва Ю.В. та ін. Психологічні аспекти в роботі з проблемними покупцями // Фармац. кур’єр. — 2013. — № 1–2; Юрьева Л.Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: Формирование, профилактика и коррекция. — К., 2004.