ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ

ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ — система, яка проводить збудження в серці — складається з атипових м’язових волокон, густо переплетених нервовими елементами. До складу П.с.с. входять синоатріальний та атріовентрикулярний вузли, міжвузлові й міжпередсердні утворення, передсердно-шлуночковий пучок Гіса і мережа волокон Пуркіньє.

Синоатріальний вузол (синусовий, синусно-передсердний) знаходиться біля місця впадіння верхньої та нижньої порожнистих вен у праве передсердя. Від нього до вушка лівого передсердя йде міжпередсердний пучок Бахмана. Волокнами цього пучка збудження передається до кардіоміоцитів передсердь.

Атріовентрикулярний (передсердно-шлуночковий) вузол розташований у товщі міжшлуночкової перегородки на межі передсердь і шлуночків. Збудження до цього вузла передається по міжвузлових провідних трактах (пучки Бахмана, Венкебаха та Тореля), що йдуть від синоатріального вузла. Від атріовентрикулярного вузла йде міжшлуночковою перегородкою пучок Гіса (передсердно-шлуночковий пучок), який ділиться на дві ніжки (праву і ліву), що йдуть до лівого і правого шлуночка серця. Ліва ніжка, у свою чергу, ділиться на передню та задню гілки. Права ніжка та гілки лівої ніжки переходять у волокна Пуркіньє, які безпосередньо контактують із клітинами скорочувального міокарда.

Крім основних елементів П.с.с., є додаткові її елементи: пучок Кента, пучок Джеймса і пучок Махейма. Ці пучки можуть проводити збудження із передсердь до шлуночків. Пучок Кента може проводити збудження від передсердь, в обхід атріовентрикулярного вузла, до правого шлуночка. Пучок Джеймса може проводити імпульси з передсердь до пучка Гіса в обхід атріовентрикулярного вузла. Пучок Махейма може нести імпульси від атріовентрикулярного вузла, обминаючи пучок Гіса і нижче лежачі відділи, до лівого шлуночка. Функції П.с.с. складаються в генерації імпульсів, що визначають частоту скорочення міокарда і забезпечують послідовне скорочення передсердь і шлуночків. У серці здорової людини збудження виникає в синоатріальному вузлі. По пучку атипових м’язових волокон воно поширюється до атріовентрикулярного вузла, а від нього по передсердно-шлуночковому пучку — до міокарда шлуночків. Виникнення збудження в П.с.с. забезпечує автоматію серця.

Структури П.с.с. мають різний ступінь автоматизму. Встановлено так званий градієнт автоматії. Він проявляється в зниженні здатності до автоматизму різних структур П.с.с. у міру її віддалення від синоатріального вузла. Так, якщо в синоатріальному вузлі кількість потенціалів дії в середньому становить 60–80 імп./хв, в атріовентрикулярному вузлі — 40–60 імп./хв, а в клітинах пучка Гіса — 30–40 імп./хв, то у волокнах Пуркіньє — <20 імп./хв. Градієнт автоматії зумовлений різною спонтанною проникністю мембрани клітин П.с.с. до іонів Са2+. У звичайних умовах автоматія всіх ділянок П.с.с. пригнічується синоатріальним вузлом, який нав’язує їм свій ритм. Тому всі частини П.с.с., хоч і мають власний ритм, починають працювати в єдиному ритмі. Явище, за якого структури зі сповільненим ритмом генерації потенціалів дії засвоюють більш частий ритм інших ділянок П.с.с., називається засвоєнням ритму. Виходячи з того, що синоатріальний вузол нав’язує свій ритм нижче лежачим відділам, його називають водієм ритму першого порядку або пейсмекером першого порядку. Водієм ритму другого порядку є атріовентрикулярний вузол міжшлуночкової перегородки. Хвиля збудження в стінці шлуночка поширюється від ендокарда до епікарда.

Малоштан Л.М., Рядних О.К., Жегунова Г.П. та ін. Фізіологія з основами анатомії людини: Підруч. / За ред. Л.М. Малоштан. — Х., 2003.