РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКА

РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКА — певна форма поведінки керівника, яка надає йому можливості досягти результатів у вирішенні конкретних завдань в управлінні організацією чи соціальною групою. Залежно від вимог конкретної ситуації спектр Р.у. змінюється. За Мінцбергом, нараховується 10 основних Р.у., групованих на три типи: 1) міжособистісні ролі: головний керівник, лідер, об’єднуюча ланка; 2) інформаційні ролі: приймач інформації, розповсюджувач інформації, представник; 3) ролі, пов’язані з прийняттям рішень: підприємець, який усуває порушення, розподілювач ресурсів, ведучий переговори. Проте загальний перелік Р.у. значно більший і залежить від конкретної кількості окремих управлінських операцій, які виконуються певними керівниками на своїх посадах. Так, дослідження свідчать, що на різних посадах у різних сферах предметної діяльності керівники практично здійснюють від декількох десятків до декількох сотень окремих операцій з управління.

Значення ефективної реалізації рольових завдань зростає з рівнем ієрархії керівника. При цьому на різних щаблях ієрархії змінюється пріоритетність різних Р.у. Так, усі керівники, а особливо топ-менеджери і керівники інституційного рівня, звісно, мають не лише приймати інформацію, а й створювати нову, формулювати адекватні цілі управління. Чим на більше коло людей впливають рішення конкретного керівника, тим більше зростають вимоги до високої якості формулювання ним своїх управлінських цілей, які реалізуються в його Р.у.

Для забезпечення оптимального функціонування соціальних і виробничих груп, якими керує певний управлінець, йому важливо коректно виконувати дві головні ролі, значимі за психологічним змістом: 1) лідера, який здійснює вольову перевагу щодо ведених — підлеглих, і 2) ідеолога-програміста, який формулює моделі ідеальної реалізації творчого потенціалу всіх співробітників, які йому підвладні. Перша роль, виконувана етично і ефективно, запобігає розвитку партнерської нерівноваги і формуванню позицій жертви і агресора з подальшим розвитком захисних агресивних реакцій і конфліктних ситуацій. Ефективна реалізація другої ролі підвищує творчий потенціал кожного члена організації чи соціальної групи. Поєднання етичного адекватного виконання першої та другої психологічних ролей забезпечує оптимальну гармонію внутрішнього середовища керованої соціальної системи (або організації) з повноцінною реалізацією творчого потенціалу кожного з її членів і одночасно забезпечує необхідний градієнт розвитку, який нейтралізує явище природної ентропії та удосконалює систему в цілому.

Реалізація Р.у. керівниками аптечних закладів враховує професійні цілі діяльності, пов’язані із забезпеченням фармацевтичною продукцією населення та лікувально-профілактичних закладів.

 Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 2002; Словник-довідник для фахівців фармації з питань управління та економіки / За ред. В.П. Черних. — Х., 2001; Практическая психология для экономистов и менеджеров / Под. ред. М.К. Тутушкиной. — СПб., 2002; Управління фармацією: Підруч. / В.М. Толочко, І.В. Міщенко, Д.В. Великий та ін. — Х., 2004.