ФЕТАЛЬНИЙ ГЕМОГЛОБІН (НbF)

ФЕТАЛЬНИЙ ГЕМОГЛОБІН (НbF) — це білок-гетеротетромер з двох α-ланцюгів і двох γ-ланцюгів глобіну, який утворюється в еритроцитах плода і в невеликій кількості у дітей молодшого віку. Він становить 50–90% гемоглобіну новонародженого; інша частина представлена НbА1 і НbА2, тобто «дорослими» формами Нb. У нормі вироблення НbF припиняється протягом перших років життя, його замінює «дорослий» Нb. Якщо така зміна не відбувається й після 6 міс НbF становить >5% загального гемоглобіну, це може свідчити про захворювання.

Визначення рівня Ф.г. важливо для проведення лікувальних заходів при гемолітичній анемії новонароджених, що стосуються замінних переливань крові. Замінне переливання крові проводять донорською кров’ю, в якій практично відсутній Ф.г. У зв’язку з цим про повноту замінних переливань можна судити за рівнем Ф.г. у новонародженої дитини. За допомогою визначення Ф.г. діагностують анемію у випадку фето-материнської та фето-фетальної гемотрансфузій. Якщо дитина народжується з анемією, то при визначенні HbF у матері він буде підвищений. Отже, має місце фето-материнська гемотрансфузія, при якій еритроцити плода через плаценту проникають в організм матері. При народженні близнят можливе виявлення анемії у одного з новонароджених. У цьому випадку визначення рівня Ф.г. може підтвердити фето-фетальну гемотрансфузію, при якій у одного з близнюків рівень HbF підвищений, а у іншого — знижений. Також визначення Ф.г. важливо для діагностики лейкозів. Підвищення є показником повернення до ембріонального типу кровотворення, тобто свідчить про появу молодих, незрілих клітин крові. На ранніх стадіях захворювання це може бути одним із важливих показників. Рівень Ф.г. може свідчити також і про повноту ремісії після проведених курсів лікування, а також відзначає стадію загострення.

Вміст Ф.г. підвищується при гіпоксії тканин і гіпоксемії. Це відбувається внаслідок компенсаторного підвищення синтезу гемоглобіну, який володіє підвищеною спорідненістю до кисню. Гіпоксія й гіпоксемія є наслідком недостатнього постачання тканин киснем, що може бути при анеміях, захворюваннях легенів.

Референтні значення. У нормі кількість Ф.г. становить: у віці до 30 днів — 60–90% (довірчий інтервал (ДІ) 0,60–0,90); 1–23 міс — 2% (95% ДІ 0,02); з 24 міс — 0–2% (95% ДІ 0–0,02).

Відхилення від норми. При великій β-таласемії Ф.г. може становити 30% і більше загального Нb. Невелике підвищення концентрації НbF відзначають при різних захворюваннях крові, у т.ч. при апластичній анемії, у гомозиготних хворих серпоподібно-клітинною анемією або при мієлопроліферативних захворюваннях. Підвищення концентрації НbF до 5% характерне для нормальної вагітності.

Фактори, що впливають на результат дослідження. Гемоліз, зумовлений необережним поводженням із пробою крові. Дослідження крові більш ніж через 2–3 год після її взяття (можливий завищений результат).

Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам диагностики. — М., 2010; Лабораторные и инструментальные исследования в диагностике: Справочник / Пер. с англ. В.Ю. Халатова; под ред. В.Н. Титова. — М., 2004; Лифшиц В.М., Сидельникова В.И. Медицинские лабораторные анализы: Справочник. — Изд. 3-е, испр. и доп. — М., 2007; Михайлов И.Б. Настольная книга врача по клинической фармакологии: Руководство для врачей. — СПб., 2010.