СТОМАТОЛОГІЧНІ ЛІКАРСЬКІ ПЛІВКИ (англ. Stomatological medical films; лат. Membranula, -ae — плівкa) — ЛП у лікарській формі, яка належить до трансдермальних терапевтичних систем і застосовується шляхом аплікації на слизову оболонку порожнини рота та пародонта для знеболювання при ураженнях епітеліальних тканин, а також створення штучного тимчасового бар’єра (за необхідності локального захисту тканини від впливу механічних, термічних, хімічних подразників) та корекції мікрофлори порожнини рота при недостатній імунній відповіді. С.л.п. складаються з АФІ та полімерної основи гідрофільного типу. При аплікації С.л.п. під впливом слини відбувається поступове розчинення полімерної основи, пролонговане вивільнення та дифузія АФІ до тканини слизової оболонки порожнини рота та пародонта. С.л.п. мають переваги перед іншими традиційними стоматологічними ЛП: підвищують біодоступність та ефективність АФІ, захищають їх від вимивання слиною та водночас дозволяють використовувати різні за терапевтичними та фізико-хімічними властивостями речовини. Фармацевтичним розробкам С.л.п. присвятили наукові роботи як вітчизняні, так і закордонні вчені: Г.С. Башура, І.С. Гриновець, Л.Л. Давтян, Т.Г. Калинюк, Р.С. Коритнюк, Г.А. Чухаджан, K.T. Kaнделакi та ін.
С.л.п. класифікують за: 1) вмістом АФІ (однокомпонентні, багатокомпонентні); 2) характером дії на організм (локальна та системна); 3) призначенням (лікувальні, профілактичні); 4) видом терапевтичної дії (антисептичні, анальгетичні, захисні, протизапальні, репаративні); 5) будовою С.л.п. (одношарові — з монолітним полімерним шаром та багатошарові — з декількома полімерними шарами); 6) природою використання плівкоутворювача (тваринні — колаген, желатин, еластин, хітозан; рослинні — агар-агар, альгінати, целюлоза; напівсинтетичні — метилцелюлоза, натрію карбоксиметилцелюлоза; синтетичні — полівінілпіролідон, полівініловий спирт, поліетиленоксиди, поліакриламіди); 7) ступенем проникнення (епітеліальні — поверхневодіючі й захисні; трансепітеліальні та пародонтальні широкого спектра дії); 8) місцем аплікації у порожнині рота (піднебіння, ясна, під’язикова ділянка, щока, губа); 9) технологією одержання (метод поливу на пластини різної форми з подальшим висушуванням, поетапна пульверизації розчину з постійним просушуванням у потоці теплого повітря та сублімаційне сушіння). Найпростішою та найбільш оптимальною технологією є метод поливу. Суть його полягає в тому, що спочатку готують водний розчин полімероутворювача, після чого до його складу вводять АФІ, гомогенізують та розливають у форму певної площі та висушують до залишкової вологості 15±5%, після чого проводять фізичні, фізико-механічні, фізико-хімічні, фармако-технологічні, мікробіологічні та фармакологічні визначення їх основних параметрів. Якість виготовлених С.л.п. найчастіше контролюють за такими показниками: опис, прозорість і кольоровість розчину, рН, час розпаду, середня маса, кількісне визначення середнього вмісту в 10 дозованих одиницях, однорідність вмісту АФІ, доза, вивільнена за одиницю часу, показники адгезії, еластичності та відносного видовження при прориві, мікробіологічна чистота.
Гриновець І.С., Зіменковський Б.С., Калинюк Т.Г. та ін. Класифікація та характеристика лікарських плівок // Журн. АМН України. — 2013. — Т. 19. — № 2; Коритнюк Р.С., Давтян Л.Л., Коритнюк О.Я. та ін. Плівки як лікарська форма // Ліки України. — 2000. — № 1.