ПОЛІНОЗ

ПОЛІНОЗ (від англ. pollen — пилок) — група алергічних захворювань, що викликаються пилком рослин і характеризуються гострими запальними змінами в слизових оболонках, головним чином дихальних шляхів і очей. П. належить до поширених алергічних захворювань — за даними світової статистики, безпосередньо на П. хворіє до 15% усього населення. П. має чітко повторювану сезонність, яка збігається з періодом цвітіння певних рослин. Залежно від часу цвітіння виділяють три піки захворюваності: весняний, літній та осінній. У деяких хворих клінічні прояви П. можуть зберігатися весь період, з весни до глибокої осені. Існує близько 700 видів рослин та їх пилку, однак П. викликає тільки пилок, який володіє властивостями, що забезпечують можливість сенсибілізації, а саме: належить до надзвичайно поширених видів рослин, які переносяться вітром; характеризується легкістю й летючістю (здатність поширюватися на великі відстані); пилкові зерна мають мати діаметр не більше 35 мкм, що забезпечує проникнення пилку в дихальні шляхи; пилок має мати високу алергенність/антигенність; здатність продукуватися в значних кількостях, створюючи високу концентрацію в повітрі. Алергенні властивості пилку можуть зберігатися протягом багатьох годин. Пилок рослин має певний антигенний склад і може містити від 5 до 10 антигенних компонентів, які є в пилкових зернах, стеблах і листках. Найбільш вираженими алергенними властивостями володіє зовнішня оболонка пилкового зерна (екзина), що містить низку ферментів і білкових сполук, які відіграють значну роль у процесі взаємодії пилку із зовнішнім середовищем. Наявністю у складі всіх пилкових алергенів білків значною мірою пояснюється феномен спільності антигенних властивостей у пилку споріднених за будовою рослин. Доведено, що водорозчинна фракція пилкового алергену викликає ураження слизових оболонок, а жиророзчинна, особливо при потраплянні на шкіру, — контактний дерматит. Для кожного регіону характерний свій календар цвітіння рослин. Так, у весняний період (квітень–травень) відбувається цвітіння дерев (вільха, ліщина, береза, дуб, тополя, верба, клен, сосна, ясен, в’яз, осика та ін.). У ранній літній період (червень–липень) цвітуть злакові трави (тимофіївка, їжака, райграс, костриця, лисохвіст, тонконіг, стоколос, кукурудза, жито посівне). Пізній літній період (липень–серпень–рання осінь) характеризується цвітінням бур’янистих трав (полин, лобода, кульбаба, мати-й-мачуха), у південних регіонах цвітуть амброзія, соняшник.

П. є класичним алергічним захворюванням, патогенетичну основу якого становлять IgE-опосередковані алергічні реакції. Класифікація П.: залежно від локалізації патологічного процесу виділяють алергічні ураження очей; алергічні захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів, алергічні захворювання шкіри; поєднані алергічні прояви; рідкісні клінічні прояви пилкової етіології. За тяжкістю перебігу клінічних проявів, пов’язаних із пилковою алергією, виділяють легкі, середньотяжкі та тяжкі форми П. Найбільш частими клінічними проявами є алергічний риніт/риносинусит, алергічний кон’юнктивіт, бронхіальна астма, набряк Квінке, кропив’янка, алергічний (контактний) дерматит. Вони можуть виникати ізольовано або в поєднанні один з одним. Серед поєднаних форм найчастіше відзначають ринокон’юнктивальний синдром, алергічний риніт і бронхіальну астму, алергічний риніт та шкірні прояви алергії. Рідше реєструють зміни серцево-судинної, травної, нервової та сечостатевої систем, зумовлені експозицією пилкових алергенів.

Загальні принципи терапії П. — зменшити вираженість симптомів хвороби і перешкодити розвитку запалення, тому вплив усіх методів лікування має бути спрямований на окремі етапи запальної реакції. У комплекс терапевтичних заходів входять такі методи, як: 1) усунення або зменшення контакту з причинно-значущими алергенами; 2) раціональна фармакотерапія; 3) алергенспецифічна імунотерапія; 4) навчання пацієнтів. Також виділяють три напрями в лікуванні П. — терапію гострого періоду, проведення протирецидивного лікування за допомогою ЛП, алергенспецифічну імунотерапію. Терапія гострого періоду П., в першу чергу, полягає у заходах, спрямованих на усунення або зменшення контакту з причинно-значущими пилковими алергенами. Медикаментозні методи лікування посідають найважливіше місце в контролі над симптомами алергії. Для гострого періоду таких проявів П., як алергічний риніт/кон’юнктивіт, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, згідно з міжнародними і національними погоджувальними документами рекомендується застосування неседативних антигістамінних препаратів (II та III поколінь) та інтраназальних глюкокортикоїдів. Ефективність препаратів кромогліцієвої кислоти (кромонів) оцінюється нижче: для досягнення лікувального ефекту необхідне регулярне тривале, завчасне введення рекомендованих терапевтичних доз препаратів цієї групи. Як симптоматичну терапію часто використовують деконгестанти, які викликають звуження судин у носі, зменшення набряку слизової оболонки, таким чином зменшуючи відчуття закладеності носа. Курс лікування не рекомендують продовжувати більше 7–10 днів, враховуючи ризик розвитку медикаментозного риніту з вираженим посиленням закладеності носа (феномен «рикошету»).

Аллергология и иммунология. Клинические рекомендации для педиатров / Под ред. А.А. Баранова и Р.М. Хаитова / Изд. 2-е, част. перераб. и доп. — М., 2010; Астафьева Н.Г., Горячкина Л.А. Поллиноз — пыльцевая аллергия // Аллергология. — 1998. — Т. 2; Протокол надання допомоги хворим на алергічний риніт: Матеріали ІІ з’їзду алергологів України (Одеса, вересень 2006 р.) // Астма та алергія. — 2006. — № 1–2; Хаитов Р.М., Ильина Н.И., Латышева Т.В. Рациональная фармакотерапия аллергических заболеваний. — М., 2007; Malling H-J. Allergen immunotherapy efficacy in rhinitis and asthma // Aller. Clin. Immunol. Int. — 2004. — Vol. 1(3).