НЕВРОЗ

НЕВРОЗ (neurosis, від грец. neuron — волокно, нерв) — оборотний граничний психічний розлад або функціональний стан нервової системи, при якому різко зростає чутливість до сигналів із зовнішнього та внутрішнього середовища. В основі Н. лежить невротичний конфлікт — протиріччя між особистістю й значущими для неї сторонами дійсності, яке вирішується непродуктивно і нераціонально та супроводжується виникненням хворобливо-тяжких переживань невдачі, незадоволення потреб, недосяжності життєвих цілей, непоправності втрати тощо. Перебіг Н. характеризується усвідомленням хворим факту своєї хвороби, не супроводжується порушенням сприйняття реального світу і проявляється в основному розладами емоційної сфери та соматовегетативними симптомами. Органічні зміни головного мозку при Н. зазвичай відсутні. Значна роль у розвитку психовегетативних розладів належить зниженню рівня ГАМК, яка є одним з основних гальмівних медіаторів головного мозку. Основними проявами Н. є тривога і надто підкреслена поведінка, спрямована на те, щоб позбутися тривожного стану. До найбільш частих загальних симптомів тривоги належать відчуття неспокою й нервозності, дратівливість, збудження й непосидючість, мимовільні рухи, нетерпіння, тривожні думки, зниження концентрації уваги, порушення сну, нічні кошмари, швидка стомлюваність. Серед вегетативних симптомів тривоги переважають тахікардія, напади жару й ознобу, підвищене потовиділення, холодні й вологі долоні, сухість у роті, відчуття «грудки» в горлі, відчуття браку повітря, біль у животі, діарея, прискорене сечовипускання, запаморочення, тремор, м’язові посмикування, подриґування, підвищення тонусу скелетних м’язів, міалгія тощо.

У вітчизняній психіатрії загальною назвою для Н. є тривожні стани (anxiety disorder), серед яких виділяють 3 основні (загальні) види: неврастенію, істеричний Н., Н. нав’язливих станів. Останнім часом окремо виділяють депресивний Н. Неврастенія характеризується підвищеною емоційною збудливістю, лабільністю, стомлюваністю, вегетативними порушеннями (коливання АТ, прискорене серцебиття, запаморочення, дисфункція ШКТ), підвищенням чутливості до різних подразників, порушенням уваги, пам’яті. Істеричний Н. (конверсивний розлад) часто маскується під інші захворювання і може імітувати параліч, розлади мовлення, больової чутливості, координації рухів, вегетативні розлади (непритомність, прискорене серцебиття, запаморочення, нудота, блювання, спазми шлунка). Відзначають також лабільність емоцій, схильність до бурхливих реакцій зі сльозами, риданнями. Н. нав’язливих станів — розлад, що проявляється виникненням у людини нав’язливих станів (obsessive-compulsive disorder), напр. нав’язливих страхів (фобій), а також нав’язливих дій, підвищеної тривоги, пригніченого настрою в супроводі вегетативних розладів. Депресивний Н. — легка форма депресії з переважанням сумного настрою (дистимічний розлад — dysthymic disorder), адинамії, нерідко з нав’язливими ідеями та іпохондричними думками, порушенням сну, соматовегетативними розладами. Підвищена тривожність також може бути симптомом серйозного психічного захворювання — шизофренії, маніакально-депресивного психозу. У ряді випадків стан підвищеної тривожності є проявом одного із соматичних захворювань, серед яких найчастіше виникають підвищена активність щитоподібної залози (тиреотоксикоз); стенокардія (порушення кровообігу в коронарних судинах); зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія); надлишок гормонів, що виробляються залозами; синдром абстиненції — утримання від нікотину, алкоголю, снодійних, наркотичних препаратів; побічна дія ЛП. Доведено, що своєчасне лікування підвищеної тривожності дозволяє не тільки поліпшити соціальну адаптацію таких пацієнтів, а й знизити ризик розвитку або прогресування соматичної патології, первинно або повторно поєднаної з Н. Так, наявність підвищеної тривожності в середньому підвищує ймовірність фатального інфаркту міокарда в 2,3 раза, раптової смерті — у 4,5 раза. У низці клініко-епідеміологічних досліджень показано високу спряженість Н. з такими соматичними захворюваннями, як алергія, бронхіальна астма, люмбалгія, мігрень, хвороби обміну речовин, ШКТ.

Лікування тривожних розладів поєднує вплив на фізичний, розумовий та емоційний стан. Базовим методом лікування Н. є психофармакологічний, а саме комбінація фармакотерапії (найчастіше — седативних і ноотропних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів, бромідів, вітамінів; у ряді випадків — нейролептиків) із різними психологічними методиками лікування підвищеної тривожності (раціональна та підтримувальна психотерапія, методи релаксаційної терапії, у т.ч. медитація й гіпноз), фізіотерапії.

Морозов Г.В., Шумский Н.Г. Введение в клиническую психиатрию (пропедевтика в психиатрии). — Нижний Новгород, 1998; Психиатрия / М.В. Коркина, Н.Д. Лакосина, А.Е. Личко и др. — М., 2002; Kessler R.C., Chiu W.T., Demler O., Walters E.E. Prevalence, severity, and comorbidity of 12-Month DSM-IV Disorders in the National Comorbidity Survey Replication // Arch. Gen. Psychiatry. — 2005. — Vol. 62; Wittchen H.U. Generalized Anxiety Disorder. Prevalence Burden, and Cost to Society // Depress Anxiety. — 2002. — Vol. 16.